А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
Національна транснаціональна корпорація
Національні та транснаціональні корпорації, що мають організаційно-правову форму акціонерних товариств, мають великі фінансові управління. Так, фінансове управління американської корпорації Дюпон включає дев'ять відділів і 29 секторів. Головний менеджер з фінансових питань є віце-президентом корпорації і безпосередньо підзвітний її президенту. Йому підпорядковані головний скарбник і головний фінансовий контролер корпорації.
Структура фінансових управлінь національних і транснаціональних корпорацій має організаційно-правову форму акціонерних товариств. Так, фінансове управління американської корпорації Дюпон включає дев'ять відділів і 29 секторів. Головний менеджер з фінансових питань є віце-президентом корпорації і безпосередньо підзвітний її президенту. Йому підпорядковані головний скарбник і головний фінансовий контролер корпорації.
В економічно розвинених країнах саме великі національні і транснаціональні корпорації (ТНК), фінансово-промислові групи займають панівні позиції в економіці і новітні наукоємні галузі виробництва представлені в основному найбільшими корпораціями. Подібна ситуація спостерігається і в інших економічно розвинених країнах, в яких великі виробничі компанії органічно пов'язані з потужними розгалуженими фінансовими установами (комерційними банками, страховими та інвестиційними компаніями), транспортними, торговельними та інформаційними структурами.
У розвинених зарубіжних країнах важливою сферою фінансових відносин є фінанси приватних національних і транснаціональних корпорацій. За своєю організаційною структурою корпорації є акціонерними товариствами.
У розвинених зарубіжних країнах важливою сферою фінансових відносин є фінанси приватних національних і транснаціональних корпорацій. За своєю організаційною структурою корпорації є акціонерними товариствами. Акціонерна форма підприємств в країнах з розвиненою ринковою економікою отримала виняткове широкої розвиток. Випуск акцій - одна з потужних форм мобілізації капіталу, що дозволяє трансформувати грошові заощадження у виробничі інвестиції. Без акцій, облігацій, кредитів банків та інших елементів фінансового ринку корпорації повинні були б знаходитися на самофінансуванні, що різко обмежило б можливості їх зростання. Фінансова сторона діяльності акціонерних товариств та підприємств інших форм власності набуває все більшого значення.
Єврооблігації емітуються урядами країн, муніципалітетами, банками, міжнародними організаціями, національними та транснаціональними корпораціями. З'явився навіть особливий тип облігацій PAR - BONDS, які обмінюються на відповідні борги країн за номіналом. Цим облігаціях відповідає набір фіксованих купонних виплат, ставки за якими найчастіше нижче ринкових.
Нескладно помітити, що суть неокласичної теорії фінансів полягає в теоретичному осмисленні і обґрунтуванні ролі і механізмів взаємодії ринків капіталу і найбільших національних і транснаціональних корпорацій в міжнародних і національних фінансових відносинах. Звернення уваги на ринки капіталу і найбільші компанії не випадково. Як показує світовий досвід, в реальній ринковій економіці особливу роль відіграють акціонерні товариства; питома вага їх у загальній кількості підприємств різних форм власності може бути порівняно невеликим, проте значимість з позиції вкладу в створення національного багатства країни виключно висока.
У ринковій економіці під ФПГ розуміють досить широке коло інтегрованих структур, (корпорацій) які існують в певних організаційно-правових формах, включаючи великі національні і транснаціональні корпорації. Найчастіше вони не мають чіткої форми, але фактично є значною економічну і навіть політичну силу.
В індустріально розвинених країнах ФПГ, що охоплюють досить великий спектр інтегрованих структур, мають різні назви (промислово-фінансові, фінансові групи) та існують у формі національних і транснаціональних корпорацій. Основним критерієм регламентування групи виступає єдність стратегічного управління усіма вхідними в неї господарюючими структурами.
Безумовно, економічні та соціальні процеси навіть у кращих компаніях не йдуть гладко, є серйозні проблеми, негативні наслідки. Одна з серйозних проблем глобалізації полягає в тому, що транснаціональні корпорації ведуть між собою постійну боротьбу за переділ сфер впливу. Це відбувається і в Росії і може дати найнесподіваніші результати в самий невідповідний час. Реальність полягає в тому, що при сприятливих умовах російська приватизація супроводжується виникненням досить потужних організаційно-господарських структур нового типу (державних, змішаних і приватних корпорацій, концернів, ФПГ), здатних успішно діяти на внутрішньому і зовнішніх ринках. Однак зовсім не вони поки визначають вигляд вітчизняної індустрії, тоді як в економіці процвітаючих країн Заходу і Сходу саме великі національні і транснаціональні корпорації (ТНК), фінансово-промислові групи займають панівні позиції.
Структура фінансових управлінь національних і транснаціональних корпорацій має організаційно-правову форму акціонерних товариств. Так, фінансове управління американської корпорації Дюпон включає дев'ять відділів і 29 секторів. Головний менеджер з фінансових питань є віце-президентом корпорації і безпосередньо підзвітний її президенту. Йому підпорядковані головний скарбник і головний фінансовий контролер корпорації.
В економічно розвинених країнах саме великі національні і транснаціональні корпорації (ТНК), фінансово-промислові групи займають панівні позиції в економіці і новітні наукоємні галузі виробництва представлені в основному найбільшими корпораціями. Подібна ситуація спостерігається і в інших економічно розвинених країнах, в яких великі виробничі компанії органічно пов'язані з потужними розгалуженими фінансовими установами (комерційними банками, страховими та інвестиційними компаніями), транспортними, торговельними та інформаційними структурами.
У розвинених зарубіжних країнах важливою сферою фінансових відносин є фінанси приватних національних і транснаціональних корпорацій. За своєю організаційною структурою корпорації є акціонерними товариствами.
У розвинених зарубіжних країнах важливою сферою фінансових відносин є фінанси приватних національних і транснаціональних корпорацій. За своєю організаційною структурою корпорації є акціонерними товариствами. Акціонерна форма підприємств в країнах з розвиненою ринковою економікою отримала виняткове широкої розвиток. Випуск акцій - одна з потужних форм мобілізації капіталу, що дозволяє трансформувати грошові заощадження у виробничі інвестиції. Без акцій, облігацій, кредитів банків та інших елементів фінансового ринку корпорації повинні були б знаходитися на самофінансуванні, що різко обмежило б можливості їх зростання. Фінансова сторона діяльності акціонерних товариств та підприємств інших форм власності набуває все більшого значення.
Єврооблігації емітуються урядами країн, муніципалітетами, банками, міжнародними організаціями, національними та транснаціональними корпораціями. З'явився навіть особливий тип облігацій PAR - BONDS, які обмінюються на відповідні борги країн за номіналом. Цим облігаціях відповідає набір фіксованих купонних виплат, ставки за якими найчастіше нижче ринкових.
Нескладно помітити, що суть неокласичної теорії фінансів полягає в теоретичному осмисленні і обґрунтуванні ролі і механізмів взаємодії ринків капіталу і найбільших національних і транснаціональних корпорацій в міжнародних і національних фінансових відносинах. Звернення уваги на ринки капіталу і найбільші компанії не випадково. Як показує світовий досвід, в реальній ринковій економіці особливу роль відіграють акціонерні товариства; питома вага їх у загальній кількості підприємств різних форм власності може бути порівняно невеликим, проте значимість з позиції вкладу в створення національного багатства країни виключно висока.
У ринковій економіці під ФПГ розуміють досить широке коло інтегрованих структур, (корпорацій) які існують в певних організаційно-правових формах, включаючи великі національні і транснаціональні корпорації. Найчастіше вони не мають чіткої форми, але фактично є значною економічну і навіть політичну силу.
В індустріально розвинених країнах ФПГ, що охоплюють досить великий спектр інтегрованих структур, мають різні назви (промислово-фінансові, фінансові групи) та існують у формі національних і транснаціональних корпорацій. Основним критерієм регламентування групи виступає єдність стратегічного управління усіма вхідними в неї господарюючими структурами.
Безумовно, економічні та соціальні процеси навіть у кращих компаніях не йдуть гладко, є серйозні проблеми, негативні наслідки. Одна з серйозних проблем глобалізації полягає в тому, що транснаціональні корпорації ведуть між собою постійну боротьбу за переділ сфер впливу. Це відбувається і в Росії і може дати найнесподіваніші результати в самий невідповідний час. Реальність полягає в тому, що при сприятливих умовах російська приватизація супроводжується виникненням досить потужних організаційно-господарських структур нового типу (державних, змішаних і приватних корпорацій, концернів, ФПГ), здатних успішно діяти на внутрішньому і зовнішніх ринках. Однак зовсім не вони поки визначають вигляд вітчизняної індустрії, тоді як в економіці процвітаючих країн Заходу і Сходу саме великі національні і транснаціональні корпорації (ТНК), фінансово-промислові групи займають панівні позиції.