А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
Ефірний електроліт
Ефірні електроліти відрізняються гарною електричну провідність, що забезпечує рівномірний розподіл осаду на поверхні форми.
Ефірні електроліти найбільш ефективні і широко використовуються. Експериментальні дані по електроосадження алюмінію з наведених середовищ і узагальнення теоретичного характеру, отримані школою В. О. Плотнікова, є основоположними для всіх наступних розробок наведених електролітів алюмінування.
Основним компонентом ефірних електролітів є кислотний комплекс Віберга-Брауна НЕ А1Х4 -, де X - С1 або ВГ. Згідно з даними школи Левінскаса, відновлення алюмінію з цього комплексу з утворенням білих щільних алюмінієвих опадів відбувається при певній основності середовища, більш високою, ніж забезпечує комплекс Віберга-Брауна.
Для осадження алюмінію застосовують неводні ефірні електроліти.
При нанесенні покриттів з ефірних електролітів, щоб уникнути вибуху необхідно проводити процес в атмосфері осушенного інертного газу. Після нанесення покриття намотаний напівфабрикат розрізали, знімали з барабана, закріплювали в рамці і проводили вторинний процес алюмінування для поліпшення якості покриття в зоні, прилеглій до барабану.
Особливості електродних процесів в ефірних електролітах в першу чергу визначаються електролітними властивостями і природою іонізаціц ефірата алюмінію, що, природно, пов'язано зі складом електроліту.
Особливості електродних процесів в ефірних електролітах в першу чергу визначаються електролітними властивостями і природою іонізащщ ефірата алюмінію, що, природно, пов'язано зі складом електроліту.
За природою і закономірностям процесу електроосадження алюмінію ефірні електроліти діляться на кілька груп: ефірноаміновие, ефірногідрідние, ефіратние і ефірноамміач-ні. Як ефірного середовища в основному застосовується ді-етиловий ефір, оскільки він найбільш доступний і забезпечує найкращі гальванотехнічних показники.
За природою і закономірностям процесу електроосадження алюмінію ефірні електроліти діляться на кілька груп: ефірноаміновие, ефірногідрідние, ефіратние і ефірноамміач-ні. Як ефірного середовища в основному застосовується ді-етиловий ефір, оскільки він найбільш доступний і забезпечує найкращі гальванотехнічних показники.
Гладкі і пластичні опади магнію осідають з ефірних електролітів в присутності декаборан. Розчин для осадження отримують взаємодією Метилат літію з декабораном (Bj0Hi4), розчиненим у тетрагидро-фуранів.
Гладкі і пластичні осаткі маги: я осідають з ефірних електролітів в присутності деквборанз. Розчин для осадження отримують взаємодією метвлата літію з декабог. Розчин складається з двох слоег: верхп рй шар після відділі: ія до НР-скщенія безводних AigC.
Гладкі і пластичні осаткі маги: я осідають з ефірних електролітів в присутності декзборана. Розчин для осадження отримують взаємодією метвлата літію з декабсг. Розчин складається з двох слоег: верхш й шар після відділення і HP-скщенія безводних AlgC.
Для дослідження катодних процесів при виділенні алюмінію з ефірних розчинів застосовували в основному метод поляризаційних кривих в гальваностатичного і потенціодінаміче-ському режимах. Висока молярность ефірних електролітів по алюмінію не дозволяє виявити цими методами граничну щільність струму при розряді ефірата алюмінію.
Ефірні електроліти найбільш ефективні і широко використовуються. Експериментальні дані по електроосадження алюмінію з наведених середовищ і узагальнення теоретичного характеру, отримані школою В. О. Плотнікова, є основоположними для всіх наступних розробок наведених електролітів алюмінування.
Основним компонентом ефірних електролітів є кислотний комплекс Віберга-Брауна НЕ А1Х4 -, де X - С1 або ВГ. Згідно з даними школи Левінскаса, відновлення алюмінію з цього комплексу з утворенням білих щільних алюмінієвих опадів відбувається при певній основності середовища, більш високою, ніж забезпечує комплекс Віберга-Брауна.
Для осадження алюмінію застосовують неводні ефірні електроліти.
При нанесенні покриттів з ефірних електролітів, щоб уникнути вибуху необхідно проводити процес в атмосфері осушенного інертного газу. Після нанесення покриття намотаний напівфабрикат розрізали, знімали з барабана, закріплювали в рамці і проводили вторинний процес алюмінування для поліпшення якості покриття в зоні, прилеглій до барабану.
Особливості електродних процесів в ефірних електролітах в першу чергу визначаються електролітними властивостями і природою іонізаціц ефірата алюмінію, що, природно, пов'язано зі складом електроліту.
Особливості електродних процесів в ефірних електролітах в першу чергу визначаються електролітними властивостями і природою іонізащщ ефірата алюмінію, що, природно, пов'язано зі складом електроліту.
За природою і закономірностям процесу електроосадження алюмінію ефірні електроліти діляться на кілька груп: ефірноаміновие, ефірногідрідние, ефіратние і ефірноамміач-ні. Як ефірного середовища в основному застосовується ді-етиловий ефір, оскільки він найбільш доступний і забезпечує найкращі гальванотехнічних показники.
За природою і закономірностям процесу електроосадження алюмінію ефірні електроліти діляться на кілька груп: ефірноаміновие, ефірногідрідние, ефіратние і ефірноамміач-ні. Як ефірного середовища в основному застосовується ді-етиловий ефір, оскільки він найбільш доступний і забезпечує найкращі гальванотехнічних показники.
Гладкі і пластичні опади магнію осідають з ефірних електролітів в присутності декаборан. Розчин для осадження отримують взаємодією Метилат літію з декабораном (Bj0Hi4), розчиненим у тетрагидро-фуранів.
Гладкі і пластичні осаткі маги: я осідають з ефірних електролітів в присутності деквборанз. Розчин для осадження отримують взаємодією метвлата літію з декабог. Розчин складається з двох слоег: верхп рй шар після відділі: ія до НР-скщенія безводних AigC.
Гладкі і пластичні осаткі маги: я осідають з ефірних електролітів в присутності декзборана. Розчин для осадження отримують взаємодією метвлата літію з декабсг. Розчин складається з двох слоег: верхш й шар після відділення і HP-скщенія безводних AlgC.
Для дослідження катодних процесів при виділенні алюмінію з ефірних розчинів застосовували в основному метод поляризаційних кривих в гальваностатичного і потенціодінаміче-ському режимах. Висока молярность ефірних електролітів по алюмінію не дозволяє виявити цими методами граничну щільність струму при розряді ефірата алюмінію.