А   Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 


Електроприймач - група

Електроприймачі групи а повинні бути віднесені до Про категорії надійності, груп б, в і г - до I категорії, групи д - до II категорії, а групи е - до III категорії надійності.

Електроприймачі I групи мають невелику одиничну потужність і вимагають для харчування джерел енергії як трифазного змінного струму 0 4 (066) кВ, так і постійного струму 220 В. Незалежним джерелом енергії для споживачів I групи служить акумуляторна батарея АБ. Так як злектропріемнікі I групи вимагають безперервності електропостачання, то їх незалежне джерело постійно включений. I групи є також генератор і енергосистема. Зв'язок між секціями змінного і постійного струму може виконуватися або за допомогою випрямлячів і автоматичного інвертора або за допомогою оборотного агрегату.

Оскільки електроприймачі групи II допускають короткочасну перерву харчування, застосовані дизель-генератори, які можуть бути швидко введені в роботу.

Для електроприймачів групи а визначають тільки середні навантаження Рсм і Qcm за найбільш завантажену зміну.

Для електроприймачів групи III досить використовувати тільки джерела нормального робочого і резервного живлення, тоді як електроприймачі груп I і II вимагають ще третього незалежного джерела живлення - аварійного резервного. В якості такого на АЕС застосовують акумуляторні батареї, автоматизовані дизель-генератори, газотурбінні установки, або використовують енергію вибігання турбогенераторів. Кожна з трьох систем безпеки має свої автономні джерела живлення.

При цьому ті найменші електроприймачі групи, сумарна потужність яких не перевищує 5% номінальної потужності всієї групи, в розрахунок при визначенні т і пе не приймаються.

У найбільш загальному випадку електроприймачі групи можуть відрізнятися як по потужності, так і по режиму роботи.

Для визначення розрахункових навантажень електроприймачів групи в використовують дані про питомі витрати електроенергії і графіки активних і реактивних навантажень, а при їх відсутності - уточнені за технологічними даними показники режиму роботи.

При визначенні величини m можуть бути виключені ті найменші електроприймачі групи, сумарна потужність яких не перевищує 5% номінальної потужності всієї групи. Число цих найменших електроприймачів при визначенні пе також не враховується.

Приклад розрахунку активних навантажень за методом УД. При визначенні величини т можуть бути виключені ті найменші електроприймачі групи, сумарна потужність яких не перевищує 5% номінальної потужності всієї групи. Число цих найменших електроприймачів при визначенні ІЕФ також не враховується.

При визначенні величини т можуть бути виключені ті найменші електроприймачі групи, сумарна потужність яких не перевищує 5% номінальної потужності всієї групи.

Коефіцієнт максимуму активної потужності /Смакс визначають за довідковими таблицями в залежності від ефективного числа електроприймачів групи ПЕФ (табл. 2.4) або по діаграмі, наведеної на рис. 2.4 в залежності від групового коефіцієнта використання /С, знайденого по (211) і ПЕФ.

Для електроприймачів групи III досить використовувати тільки джерела нормального робочого і резервного живлення, тоді як електроприймачі груп I і II вимагають ще третього незалежного джерела живлення - аварійного резервного. В якості такого на АЕС застосовують акумуляторні батареї, автоматизовані дизель-генератори, газотурбінні установки, або використовують енергію вибігання турбогенераторів. Кожна з трьох систем безпеки має свої автономні джерела живлення.

Для групи електроприймачів (до трьох включно) активна і реактивна потужності визначаються як суми відповідно активних і реактивних навантажень електроприймачів групи.

Для групи електроприймачів числом до трьох включно активна і реактивна розрахункові потужності визначаються як суми відповідно активних і реактивних навантажень електроприймачів групи.

Перше, саме грубе вказівку на верхню межу значень групового навантаження дає, очевидно, тривало допустима по нагріванню сумарна н о-номінального (або встановлена) потужність всіх електроприймачів групи; ця величина, як правило, заздалегідь відома і служить вихідною базою для розрахунків. При цьому номінальна потужність електроприймачів завжди відноситься до тривалого режиму їх роботи.

Див - коефіцієнт максимуму активної потужності, що визначається за табл. 2 - 12 або за кривими рис 2 - 1 в залежності від величини Кп і ефективного (наведеного) числа па електроприймачів групи.

Приймемо, що все електроприймачі групи незалежні і відносяться по режиму роботи до однієї категорії. Для будь-якого фідера проектованої електричної мережі заздалегідь відомі лише номінальні потужності раг окремих підключених до нього електроприймачів і параметри упорядкованих діаграм їх основних показників: & і. Звідси, природно, виникає наступна схематизована картина формування групової впорядкованої діаграми навантаження.

Перераховані вище основні показники, як вказувалося, знаходяться з досвіду для певних категорій електроприймачів; обчислення їх для окремих груп, що складаються з електроприймачів різних категорій, цілком можливо, але з практичної точки зору. За допомогою поняття ефективного числа електроприймачів все електроприймачі групи, що відносяться до однієї і тієї ж категорії, можна вважати рівними по потужності, і число доданків в (3 - 6) знижується до числа т категорій електроприймачів.