А   Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 


Теорія - нормальне поширення - полум'я

Теорія нормального поширення полум'я розроблена академіком М.М. Семеновим на підставі подання про підпалюванні фронтом полум'я граничних холодних шарів за допомогою теплопровідності. У колишніх теоріях передбачалося, що запалювання відбувається при нагріванні до температури самозаймання. Як відомо, ця величина не є константою, як вважалося раніше деякими дослідниками. температура самозаймання є функцію кінетичних і теплових параметрів. При нагріванні горючої суміші відбувається реакція з виділенням тепла, яке, в свою чергу, в силу закону Арреніуса підвищує швидкість хімічної реакції. Цей самоускоряющіхся процес (автоускоряющаяся лавина) і сприймається як самозаймання. На відміну від гомогенної суміші, в якій рух фронту полум'я відбувається шляхом перенесення тепла і речовини при відповідному переміщенні в просторі зони реакції, в пилогазових сумішах спостерігається займання металевих частинок внаслідок припливу до них тепла від палаючої сусідній частинки, тобто спостерігається естафетний механізм горіння.

Теорія нормального поширення полум'я в циліндричній трубі була розроблена Зельдовичем[177]при наступних припущеннях: розглядається стаціонарний процес, при якому полум'я поширюється з постійною швидкістю щодо газу, що знаходиться в трубі; нехтується втратою тепла в навколишнє середовище.

Результати теорії нормального поширення полум'я, запропонованої в роботах[71, 72], Неодноразово підтверджувалися експериментально. На рис. 129 представлена швидкість поширення полум'я у вологих сумішах окису вуглецю з повітрям в залежності від вмісту пального в вихідної суміші. Криві 1 і 2 побудовані за результатами обчислень за формулою Я. Б. Зельдовича - Д. А. Франк-Камі - нецке.

Всі розглянуті вишо теорії нормального поширення полум'я так само, як і деякі їх модифікації, які не ввійшли в цей розгляд, відносяться до того випадку, коли турбудізація газового потоку не грає помітної ролі. З теоретичного розгляду турбулентного горіння слід, що швидкість полум'я при турбулентному горінні пов'язана певним співвідношенням зі швидкістю полум'я в ламінарному потоці.

Всі розглянуті вище теорії нормального поширення полум'я так само як і деякі їх модифікації, які не ввійшли в цей розгляд, відносяться до того випадку, коли турбулізація газового потоку не грає помітної ролі. З теоретичного розгляду турбулентного горіння слід, що швидкість полум'я при турбулентному горінні пов'язана певним співвідношенням зі швидкістю полум'я в ламінарному потоці; для цього співвідношення різними авторами відповідно до прийнятих ними припущеннями були отримані різні аналітичні вирази.

Всі розглянуті вище теорії нормального поширення полум'я, так само як і деякі їх модифікації, які не ввійшли в цей розгляд 73 відносяться до того випадку, коли турбулізація газового потоку не грає помітної ролі.

Вплив контакту полум'я з навколишнім повітрям на стійкість горіння. Ця залежність може здатися суперечить теорії нормального поширення полум'я.

Перша частина книги присвячена основам кінетики газових реакцій, теорії нормального поширення полум'я, самозаймання та детонації в газових системах.

Результати експериментальної перевірки цих формул, а також якісні висновки і фізичні слідства теорії нормального поширення полум'я були приведені в § 4 першого розділу.

Фундаментальне співвідношення (6 - 10) (закон косинуса) носить назву закону Гун - Міхельсона. Воно широко використовувалося в роботах російського вченого В. А. Мі-хельсона по теорії нормального поширення полум'я.

Цей метод, розвинений в теорії прикордонного шару Карманом і Польгаузеном, був вперше застосований в теорії нормального поширення полум'я марблит (F. У роботі[62]Метод інтегральних співвідношень був застосований для вирішення завдання про розпад температурної сходинки (початкова температура - температура згоряння) в горючій суміші газів, про займання горючої суміші напруженій стінкою з подальшим вивченням виходу на стаціонарний режим горіння, про зіткненні двох одновимірних пламен та інших питань. Порівняння отриманих наближених рішень з результатами чисельного інтегрування вихідних рівнянь показало, що метод інтегральних співвідношень дозволяє отримати рішення з 20% - ной точністю.

Як показують більш докладні дослідження[27], запропонований метод розрахунку підпалювання є асимптотическим, перехідним в точний в межі дуже великих енергій активації хімічної реакції. Процедура прирівнювання потоків тепла на кордоні зони підігріву та зони хімічної реакції є процедурою зрощування внепшіх і внутрішніх рішень , описуваних диференціальним рівнянням з малим параметром, яким в нашому випадку є зворотна величина енергії активації. Про рішення задач теорії горіння асимптотическим методом зрощуються зовнішніх і внутрішніх розкладів докладно буде розказано в главах, присвячених теорії нормального поширення полум'я; тут ми обмежимося лише посиланням на роботи по запаленню[27-30], В яких використовувався цей метод.