А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
Температура - плавлення - кислота
Температури плавлення кислот між Сп і С26 лягають на дві плавні криві для парних і для непарних кислот-явище, добре відоме. Однак температура плавлення, відповідна кислоті С26 що плавиться при 88 2 виявилася вище кривої для парних кислот.
Температура плавлення кислоти, склад її та склад солі не залишають сумніву в тому, що ми маємо справу з а-хлоракріловой кислотою.
При визначенні температури плавлення N-окси-малеаміновой кислоти і N-оксімальіміда капіляри з речовиною поміщають в термостатіровать рідина за 10 до температури плавлення.
Залежність температури плавлення нормальних дикарбонових. При зміні температури плавлення нормальних дікарбо-нових кислот зі збільшенням молекулярного ваги спостерігається така ж аномалія, як у нормальних монокарбонових кислот. У міру збільшення молекулярної ваги різниця між температурами плавлення зменшується і, починаючи з С14 всі кислоти з парним числом атомів вуглецю плавляться при 123 - 126 С.
Таким чином, відмінність температур плавлення кислот Шульца і Кеннера пояснюється крім стереоізомерів, а просто ізомерією положення.
Це і пояснює зростання температури плавлення поліамінокарбоно-вих кислот.
У присутності невеликих кількостей води температура плавлення кислоти знижується і кристалізація її сповільнюється.
У присутності невеликих кількостей води температура плавлення кислоти знижується, і кристалізація її сповільнюється. Вона прискорюється при утворенні полугидрата Н3РО4 - 0 5Н2О, плавиться при 2932 С.
При температурах, близьких до температури плавлення кислот, прямі залежності IgA (N2 - кислотність, Мольн. Це свідчить про те, що при концентраціях розчинника, відповідних температур, близьких до температури плавлення, розчини 110-декандікарбо. Чому вийшла така різка різниця в температурах плавлення кислот - невідомо. Треба думати, що кислота Гофмана була нечиста, так як плавилася на цілих 24 нижче нашої.
У кислот нормального будови спостерігається цікава закономірність: температури плавлення кислот з парним числом вуглецевих атомів вище, ніж температури плавлення сусідніх кислот з непарним числом вуглецевих атомів. Це явище пояснюють різним просторовим розташуванням метильної і карбоксильної груп відносно один одного.
Повертаючись тепер до питання про залежність фізичного стану жиру від температури плавлення кислот, що входять до його складу, відзначимо, що консистенція жиру залежить в першу чергу і головним чином від співвідношення між кількостями насичених і ненасичених жирних кислот. Чим більше ненасичених жирних кислот входить до складу жиру, тим він м'якше; якщо ж ненасичені кислоти превалюють, то жир володіє рідкою консистенцією. Наприклад, тверде бараняче сало містить багато стеаринової, пальмітинової кислот, але дуже мало олеїнової. Яловиче сало, що містить значно більше ненасиченої олеїнової кислоти, м'якше баранячого.
У порівнянні з похідними інших р-амінокислот, дещо незвичними виявилися температури плавлення у-етил-р-уреідокапрілових кислот і отриманих з них заміщених 2 6-діоксогексагідропіріміді-нів. Зазвичай 4-алкіл (арил) - 2 6-діоксогексагідропірімідіни плавляться на 30 - 50 вище, ніж вихідні уреідокіслоти. У разі ізомери AI УРЕ-ідокіслота плавиться лише на 11 нижче відповідного пиримидина, а в разі ізомери А2 уршдокіелота плавиться навіть на 23 вище, ніж отриманий з неї заміщений піримідин.
Ці автори вважали, що є деяка доказ того, що температури плавлення кислот і, зокрема, кислот з високим молекулярною Весола. Кислота С24 зазвичай плавилася при більш високій температурі в тому випадку, коли речовина знаходилася в вигляді тонкоподрібнених кристалів, ніж тоді, коли вживався розплавлений і потім затверділий зразок.
Цим можна, мабуть, пояснити таку велику розбіжність в значеннях температури плавлення кислоти, коли не тільки швидкість нагрівання зразка, але і спосіб його завантаження (з попередніми плавленням або без нього) істотно впливають на результати визначення.
При плавленні фталева кислота частково перетворюється в ангідрид, що є причиною нерезкой температури плавлення кислоти.
У кислот нормального будови спостерігається цікава закономірність: при загальному підвищенні температури кипіння зі збільшенням числа вуглецевих атомів температури плавлення кислот з парним числом вуглецевих атомів вище, ніж температури плавлення сусідніх кислот з непарним числом вуглецевих атомів.
На поверхні активних металів мастильна дія жирної кислоти триває до більш високих температур, на 50 - 70 вище температури плавлення кислоти і близької до температури плавлення відповідного мила жирної кислоти. При застосуванні для мастила розчину мила даної жирної кислоти і даного металу спостерігається така ж гранична температура ефективності, як п для розчину жирної кислоти на активному металі. Це доводить, що жирні кислоти в умовах змащення реагують з поверхнею активних металів.
У кислот нормального будови спостерігається цікава закономірність: температури плавлення кислот з парним числом вуглецевих атомів вище, ніж температури плавлення сусідніх кислот з непарним числом вуглецевих атомів. Це явище пояснюють різним просторовим розташуванням метильної і карбоксильної груп відносно один одного.
Колбу необхідно встановити від поверхні плити на відстані 8 - 10 см. В іншому випадку реакція починається відразу, протікає бурхливо і температура плавлення кислоти знижується.
Аналіз срібної солі бурштинової кислоти і титрування її і щавлевої кислоти розчином їдкого калі підтвердили припущення, яке було зроблено на підставі температури плавлення кислот.
Залежність температури плавлення монокарбоно-вих кислот від числа атомів вуглецю в їх молекулі. На рис. 18 на прикладі монокарбонової кислоти з 18 атомами вуглецю в головному ланцюзі показано, що введення однієї бічної метільноі групи різко знижує температуру плавлення кислоти (крива 1), і тим більшою мірою, чим ближче до середини молекули вона знаходиться. Все це необхідно враховувати при виборі умов кристалізації для поділу технічної суміші сирих синтетичних жирних кислот.
Знайденим за допомогою рентгеноструктурного аналізу зигзагоподібним характером довгих ланцюгів може бути пояснена добре відома періодичність властивостей парних і непарних членів гомологічного ряду (див., Наприклад, температури плавлення кислот, стор. Періодичність всередині ряду природно пояснюється монотонним зростанням довжини ланцюга при повному збереженні характеру взаємного розташування ланцюгів . Ця різниця лежить в симетріїмолекули.
Одна з кристалічних кислот має температуру плавлення, що змушує припускати, що вона може бути ідентична з Туєв кислотою; температура плавлення інший кислоти практично збігається з температурою плавлення чаміновой кислоти, тоді як точка кипіння рідкої кислоти збігається з точкою кипіння чамов кислоти.
У кислот нормального будови спостерігається цікава закономірність: при загальному підвищенні температури кипіння зі збільшенням числа вуглецевих атомів температури плавлення кислот з парним числом вуглецевих атомів вище, ніж температури плавлення сусідніх кислот з непарним числом вуглецевих атомів.
З підвищенням молекулярної маси кислот підвищується їх температура кипіння і знижується щільність. Температури плавлення кислот проявляють ті ж закономірності, що й в ряду алканів.
Розчинність пропілкамфорной кислоти при 15 С дорівнює 00192 г в 100 мл води. Температура плавлення кислоти, перекристалізованої з гарячої води, 189 5 - 190 С (різко) з виділенням води і утворенням ангідриду.
Розчинність пропілкамфорной кислоти при 15 дорівнює 00192 г в 100 мл води. Температура плавлення кислоти, перекрісталлізованіой з гарячої води, 189 5 - 190 (різко) з виділенням води і утворенням ангідриду.
Безбарвні кристали гексагідро-л-амінобензойної кислоти містять 0 5 моль кристалізаційної води і плавляться в запаяній трубке при 275 - 280 С. За літературним даними температура плавлення кислоти може лежати в межах від 260 до 330 С.
Зі збільшенням молекулярної маси кислот підвищується їх температура кипіння і знижується щільність. Відзначено цікава закономірність: температура плавлення кислот, що містять парне число вуглецевих атомів, вище, ніж температура плавлення сусідніх гомологів з непарним числом атомів вуглецю.
Ненасичені кислоти частіше являють собою рідини; є серед них і кристалічні речовини. Наявність подвійного зв'язку знижує температуру плавлення кислот. Нижчі кислоти розчинні у воді і характеризуються гострим кислотним запахом.
Деякі фізичні властивості насичених жирних кислот змінюються зі зростанням їх молекулярного ваги не монотонно, а за деякою зиґзаґоподібної кривої. Це відноситься і до температур плавлення кислот[1, стр.
При перегонке в вакууме получается также масло и кристаллическое вещество, причем все премя заметно выделение воды. После новой кристаллизации из бензола температура плавления кислоты повысилась до 90 - 92; состав же не изменился.
С увеличением молекулярной массы кислот повышается их температура кипения и понижается плотность. В отношении роста температур плавления отмечена интересная закономерность: температура плавления кислот, содержащих четное число углеродных атомов, выше, чем температура плавления соседних гомологов с нечетным числом атомов углерода.
ЗЦИЛЬЕЮЙ или карбоксильной групп, почти сплошь ниляются хорошо кристаллизуемыми и ДО-БОЛЬНО устойчивыми веществами. Большею частью их температура плавления лежит ниже, чем температура плавления соответствующих прпизеодных акрилцных кислот.
При продолжительном нагревании свыше 120 С происходит старение масла, оно окисляется него поведение определяется свойствами окислов. При применении присадок жирных кислот, химически не взаимодействующих с неактивным и активным металлами, при температурах плавления кислот увеличивается износ и коэффициент трения.
Двухосновные кислоты хорошо кристаллизуются. Температура плавления соединений этого ряда отличается теми же особенностями, что и в случае насыщенных жирных кислот, а именно: члены с четным числом углеродных атомов имеют более высокую температуру плавления, чем соединения с нечетным числом атомов углерода. Температуры плавления кислот с четным и нечетным числом углеродных атомов в молекуле по мере увеличения количества последних все более сближаются.
Молекулы этих моноэпоксидов имеют два хиральных центра. Синтетические продукты являются рацемическими соединениями, тогда как природные эпоксикислоты ( см. разд. Температуры плавления изомерных ис-эпоксистеариновых кислот чередуются, однако в случае транс-изомеров это явление не обнаруживается.
Конструкция прибора для получения безводной дейтерофосфорной кислоты ( 4 - 7, As, At текст. При этом остающуюся жидкую фракцию всегда сливают в другое колено трубки путем декантация. Затем твердое вещество расплавляют, нагревая его до 48 - 50 С и оставляя лишь один кристалл в качестве зародыша. После повторения этой операции несколько, раз температура плавления кислоты достигает 45 95 С.
Если прибор для определения температуры плавления нагревать медленно и осторожно, так чтобы проба вещества долгое время находилась при высокой температуре, то фталевая кислота еще задолго до достижения температуры плавления превратится полностью в ангидрид, который и расплавится. Установленная таким образом температура плавления окажется слишком низкой. В таких случаях перед введением пробы прибор следует предварительно нагреть до температуры, которая лишь немного ниже температуры плавления фтале-вой кислоты, и дальнейшее нагревание производить как можно быстрее, чтобы фталевая кислота не успевала терять воду и плавилась в неизмененном виде.
Если прибор для определения температуры плавления нагревать медленно и осторожно, гак чтобы проба вещества долгое время находилась при высокой температуре, то фталевая кислота еще задолго до достижения температуры плавления превратится полностью в ангидрид, который и расплавится. Установленная таким образом температура плавления окажется слишком низкой. В таких случаях перед введением пробы прибор следует предварительно нагреть до температуры, которая лишь немного ниже температуры плавления фтале-воп кислоты, и дальнейшее нагревание производить как можно быстрее, чтобы фталевая кислота не успевала терять воду и плавилась в неизме-яенном виде. Только при соблюдении этих условий температура плавления будет определена довольно правильно. Часто ( особенно в случае высокоплавящихся веществ) плавление происходит с разложением. В каждом из таких случаев может оказаться, что наблюдалась ие температура плавления неизменившегося вещества, а температура, при которой вещество разлагается, образуя жидкий продукт распада.
Если желательно получить фенилборную кислоту, а не ее ангидрид, влажную кислоту сушат в медленном токе воздуха, насыщенного водяными парами. Выход кислоты составляет 282 - 332 г. Ангидрид легко превратить в кислоту путем перекристаллизации из воды. При хранении на воздухе при комнатной температуре и относительной влажности 30 - 40 % фенил-борная кислота постепенно дегидратируется с образованием ангидрида. Температура плавления кислоты и ангидрида одна и та же, поскольку до плавления кислота дегидратируется.
Если желательно получить фенил борную кислоту, а не ее ангидрид, влажную кислоту сушат в медленном токе воздуха, насыщенного водяными парами. Выход кислоты составляет 282 - 332 г. Ангидрид легко превратить в кислоту путем перекристаллизации из воды. При хранении на воздухе при комнатной температуре и относительной влажности 30 - 40 % фенил-борная кислота постепенно дегидратируется с образованием ангидрида. Температура плавления кислоты и ангидрида одна и та же, поскольку до плавления кислота дегидратируется.
Продукт реакции был выпарен на водяной бане досуха, затем растворен в воде, прокипячен с животным углем и нерекристаллизован. Получилось около 15 5 г смеси кислот, которая была обработана хлористым ацетилом. Обработка хлористым ацетилом и все последующие операции были повторены с этой кислотой еще раз; температура плавления кислоты от этого, не изменилась.
Первая порция кислоты окрашена в светлобурый цвет и пригодна Для большинства целей. Выход при перекристаллизации составляет 75 %; остальное количество вещества удерживается углем. Если смесь не обрабатывать активированным березовым углем, то выход при перекристаллизации составляет 90 %; температура плавления кислоты равна 198 - 199; окраска ее не изменяется.
Зависимость коэффициента трения. Можно полагать, что при нанесении слоев смазки описанным способом полимолекулярные пленки являются твердыми и обладают свойствами граничной фазы. Это подтверждается опытами по изучению зависимости смазочной способности пленок от температуры. На рис. 9 показано изменение коэффициента трения с температурой для пленок парафина, цетилового спирта и пальмитиновой кислоты ( температурой плавления соответственно 52 - 54, 60 и 64 С), нанесенных на свежесрезанные поверхности меди. Из рис. 9 видно, что при температуре - плавления смазочные свойства пленок парафина и цетилового спирта резко ухудшаются и коэффициент трения скачкообразно растет. Это возможно лишь в том случае, если пленки обладают свойствами твердой фазы, переходящей при температуре плавления в жидкое состояние. Для пленок пальмитиновой кислоты такого скачка при температуре плавления кислоты не наблюдается; это объясняется по данным Боудена[3]тим, що мастильні властивості в цьому випадку визначаються не плівкою пальмітинової кислоти, а пальмитата міді, що утворюється в результаті хімічної реакції кислоти з міддю. Внаслідок цього стрибкоподібне зміна коефіцієнта тертя відбувається при температурі плавлення мідного мила пальмітинової кислоти.
Температура плавлення кислоти, склад її та склад солі не залишають сумніву в тому, що ми маємо справу з а-хлоракріловой кислотою.
При визначенні температури плавлення N-окси-малеаміновой кислоти і N-оксімальіміда капіляри з речовиною поміщають в термостатіровать рідина за 10 до температури плавлення.
Залежність температури плавлення нормальних дикарбонових. При зміні температури плавлення нормальних дікарбо-нових кислот зі збільшенням молекулярного ваги спостерігається така ж аномалія, як у нормальних монокарбонових кислот. У міру збільшення молекулярної ваги різниця між температурами плавлення зменшується і, починаючи з С14 всі кислоти з парним числом атомів вуглецю плавляться при 123 - 126 С.
Таким чином, відмінність температур плавлення кислот Шульца і Кеннера пояснюється крім стереоізомерів, а просто ізомерією положення.
Це і пояснює зростання температури плавлення поліамінокарбоно-вих кислот.
У присутності невеликих кількостей води температура плавлення кислоти знижується і кристалізація її сповільнюється.
У присутності невеликих кількостей води температура плавлення кислоти знижується, і кристалізація її сповільнюється. Вона прискорюється при утворенні полугидрата Н3РО4 - 0 5Н2О, плавиться при 2932 С.
При температурах, близьких до температури плавлення кислот, прямі залежності IgA (N2 - кислотність, Мольн. Це свідчить про те, що при концентраціях розчинника, відповідних температур, близьких до температури плавлення, розчини 110-декандікарбо. Чому вийшла така різка різниця в температурах плавлення кислот - невідомо. Треба думати, що кислота Гофмана була нечиста, так як плавилася на цілих 24 нижче нашої.
У кислот нормального будови спостерігається цікава закономірність: температури плавлення кислот з парним числом вуглецевих атомів вище, ніж температури плавлення сусідніх кислот з непарним числом вуглецевих атомів. Це явище пояснюють різним просторовим розташуванням метильної і карбоксильної груп відносно один одного.
Повертаючись тепер до питання про залежність фізичного стану жиру від температури плавлення кислот, що входять до його складу, відзначимо, що консистенція жиру залежить в першу чергу і головним чином від співвідношення між кількостями насичених і ненасичених жирних кислот. Чим більше ненасичених жирних кислот входить до складу жиру, тим він м'якше; якщо ж ненасичені кислоти превалюють, то жир володіє рідкою консистенцією. Наприклад, тверде бараняче сало містить багато стеаринової, пальмітинової кислот, але дуже мало олеїнової. Яловиче сало, що містить значно більше ненасиченої олеїнової кислоти, м'якше баранячого.
У порівнянні з похідними інших р-амінокислот, дещо незвичними виявилися температури плавлення у-етил-р-уреідокапрілових кислот і отриманих з них заміщених 2 6-діоксогексагідропіріміді-нів. Зазвичай 4-алкіл (арил) - 2 6-діоксогексагідропірімідіни плавляться на 30 - 50 вище, ніж вихідні уреідокіслоти. У разі ізомери AI УРЕ-ідокіслота плавиться лише на 11 нижче відповідного пиримидина, а в разі ізомери А2 уршдокіелота плавиться навіть на 23 вище, ніж отриманий з неї заміщений піримідин.
Ці автори вважали, що є деяка доказ того, що температури плавлення кислот і, зокрема, кислот з високим молекулярною Весола. Кислота С24 зазвичай плавилася при більш високій температурі в тому випадку, коли речовина знаходилася в вигляді тонкоподрібнених кристалів, ніж тоді, коли вживався розплавлений і потім затверділий зразок.
Цим можна, мабуть, пояснити таку велику розбіжність в значеннях температури плавлення кислоти, коли не тільки швидкість нагрівання зразка, але і спосіб його завантаження (з попередніми плавленням або без нього) істотно впливають на результати визначення.
При плавленні фталева кислота частково перетворюється в ангідрид, що є причиною нерезкой температури плавлення кислоти.
У кислот нормального будови спостерігається цікава закономірність: при загальному підвищенні температури кипіння зі збільшенням числа вуглецевих атомів температури плавлення кислот з парним числом вуглецевих атомів вище, ніж температури плавлення сусідніх кислот з непарним числом вуглецевих атомів.
На поверхні активних металів мастильна дія жирної кислоти триває до більш високих температур, на 50 - 70 вище температури плавлення кислоти і близької до температури плавлення відповідного мила жирної кислоти. При застосуванні для мастила розчину мила даної жирної кислоти і даного металу спостерігається така ж гранична температура ефективності, як п для розчину жирної кислоти на активному металі. Це доводить, що жирні кислоти в умовах змащення реагують з поверхнею активних металів.
У кислот нормального будови спостерігається цікава закономірність: температури плавлення кислот з парним числом вуглецевих атомів вище, ніж температури плавлення сусідніх кислот з непарним числом вуглецевих атомів. Це явище пояснюють різним просторовим розташуванням метильної і карбоксильної груп відносно один одного.
Колбу необхідно встановити від поверхні плити на відстані 8 - 10 см. В іншому випадку реакція починається відразу, протікає бурхливо і температура плавлення кислоти знижується.
Аналіз срібної солі бурштинової кислоти і титрування її і щавлевої кислоти розчином їдкого калі підтвердили припущення, яке було зроблено на підставі температури плавлення кислот.
Залежність температури плавлення монокарбоно-вих кислот від числа атомів вуглецю в їх молекулі. На рис. 18 на прикладі монокарбонової кислоти з 18 атомами вуглецю в головному ланцюзі показано, що введення однієї бічної метільноі групи різко знижує температуру плавлення кислоти (крива 1), і тим більшою мірою, чим ближче до середини молекули вона знаходиться. Все це необхідно враховувати при виборі умов кристалізації для поділу технічної суміші сирих синтетичних жирних кислот.
Знайденим за допомогою рентгеноструктурного аналізу зигзагоподібним характером довгих ланцюгів може бути пояснена добре відома періодичність властивостей парних і непарних членів гомологічного ряду (див., Наприклад, температури плавлення кислот, стор. Періодичність всередині ряду природно пояснюється монотонним зростанням довжини ланцюга при повному збереженні характеру взаємного розташування ланцюгів . Ця різниця лежить в симетріїмолекули.
Одна з кристалічних кислот має температуру плавлення, що змушує припускати, що вона може бути ідентична з Туєв кислотою; температура плавлення інший кислоти практично збігається з температурою плавлення чаміновой кислоти, тоді як точка кипіння рідкої кислоти збігається з точкою кипіння чамов кислоти.
У кислот нормального будови спостерігається цікава закономірність: при загальному підвищенні температури кипіння зі збільшенням числа вуглецевих атомів температури плавлення кислот з парним числом вуглецевих атомів вище, ніж температури плавлення сусідніх кислот з непарним числом вуглецевих атомів.
З підвищенням молекулярної маси кислот підвищується їх температура кипіння і знижується щільність. Температури плавлення кислот проявляють ті ж закономірності, що й в ряду алканів.
Розчинність пропілкамфорной кислоти при 15 С дорівнює 00192 г в 100 мл води. Температура плавлення кислоти, перекристалізованої з гарячої води, 189 5 - 190 С (різко) з виділенням води і утворенням ангідриду.
Розчинність пропілкамфорной кислоти при 15 дорівнює 00192 г в 100 мл води. Температура плавлення кислоти, перекрісталлізованіой з гарячої води, 189 5 - 190 (різко) з виділенням води і утворенням ангідриду.
Безбарвні кристали гексагідро-л-амінобензойної кислоти містять 0 5 моль кристалізаційної води і плавляться в запаяній трубке при 275 - 280 С. За літературним даними температура плавлення кислоти може лежати в межах від 260 до 330 С.
Зі збільшенням молекулярної маси кислот підвищується їх температура кипіння і знижується щільність. Відзначено цікава закономірність: температура плавлення кислот, що містять парне число вуглецевих атомів, вище, ніж температура плавлення сусідніх гомологів з непарним числом атомів вуглецю.
Ненасичені кислоти частіше являють собою рідини; є серед них і кристалічні речовини. Наявність подвійного зв'язку знижує температуру плавлення кислот. Нижчі кислоти розчинні у воді і характеризуються гострим кислотним запахом.
Деякі фізичні властивості насичених жирних кислот змінюються зі зростанням їх молекулярного ваги не монотонно, а за деякою зиґзаґоподібної кривої. Це відноситься і до температур плавлення кислот[1, стр.
При перегонке в вакууме получается также масло и кристаллическое вещество, причем все премя заметно выделение воды. После новой кристаллизации из бензола температура плавления кислоты повысилась до 90 - 92; состав же не изменился.
С увеличением молекулярной массы кислот повышается их температура кипения и понижается плотность. В отношении роста температур плавления отмечена интересная закономерность: температура плавления кислот, содержащих четное число углеродных атомов, выше, чем температура плавления соседних гомологов с нечетным числом атомов углерода.
ЗЦИЛЬЕЮЙ или карбоксильной групп, почти сплошь ниляются хорошо кристаллизуемыми и ДО-БОЛЬНО устойчивыми веществами. Большею частью их температура плавления лежит ниже, чем температура плавления соответствующих прпизеодных акрилцных кислот.
При продолжительном нагревании свыше 120 С происходит старение масла, оно окисляется него поведение определяется свойствами окислов. При применении присадок жирных кислот, химически не взаимодействующих с неактивным и активным металлами, при температурах плавления кислот увеличивается износ и коэффициент трения.
Двухосновные кислоты хорошо кристаллизуются. Температура плавления соединений этого ряда отличается теми же особенностями, что и в случае насыщенных жирных кислот, а именно: члены с четным числом углеродных атомов имеют более высокую температуру плавления, чем соединения с нечетным числом атомов углерода. Температуры плавления кислот с четным и нечетным числом углеродных атомов в молекуле по мере увеличения количества последних все более сближаются.
Молекулы этих моноэпоксидов имеют два хиральных центра. Синтетические продукты являются рацемическими соединениями, тогда как природные эпоксикислоты ( см. разд. Температуры плавления изомерных ис-эпоксистеариновых кислот чередуются, однако в случае транс-изомеров это явление не обнаруживается.
Конструкция прибора для получения безводной дейтерофосфорной кислоты ( 4 - 7, As, At текст. При этом остающуюся жидкую фракцию всегда сливают в другое колено трубки путем декантация. Затем твердое вещество расплавляют, нагревая его до 48 - 50 С и оставляя лишь один кристалл в качестве зародыша. После повторения этой операции несколько, раз температура плавления кислоты достигает 45 95 С.
Если прибор для определения температуры плавления нагревать медленно и осторожно, так чтобы проба вещества долгое время находилась при высокой температуре, то фталевая кислота еще задолго до достижения температуры плавления превратится полностью в ангидрид, который и расплавится. Установленная таким образом температура плавления окажется слишком низкой. В таких случаях перед введением пробы прибор следует предварительно нагреть до температуры, которая лишь немного ниже температуры плавления фтале-вой кислоты, и дальнейшее нагревание производить как можно быстрее, чтобы фталевая кислота не успевала терять воду и плавилась в неизмененном виде.
Если прибор для определения температуры плавления нагревать медленно и осторожно, гак чтобы проба вещества долгое время находилась при высокой температуре, то фталевая кислота еще задолго до достижения температуры плавления превратится полностью в ангидрид, который и расплавится. Установленная таким образом температура плавления окажется слишком низкой. В таких случаях перед введением пробы прибор следует предварительно нагреть до температуры, которая лишь немного ниже температуры плавления фтале-воп кислоты, и дальнейшее нагревание производить как можно быстрее, чтобы фталевая кислота не успевала терять воду и плавилась в неизме-яенном виде. Только при соблюдении этих условий температура плавления будет определена довольно правильно. Часто ( особенно в случае высокоплавящихся веществ) плавление происходит с разложением. В каждом из таких случаев может оказаться, что наблюдалась ие температура плавления неизменившегося вещества, а температура, при которой вещество разлагается, образуя жидкий продукт распада.
Если желательно получить фенилборную кислоту, а не ее ангидрид, влажную кислоту сушат в медленном токе воздуха, насыщенного водяными парами. Выход кислоты составляет 282 - 332 г. Ангидрид легко превратить в кислоту путем перекристаллизации из воды. При хранении на воздухе при комнатной температуре и относительной влажности 30 - 40 % фенил-борная кислота постепенно дегидратируется с образованием ангидрида. Температура плавления кислоты и ангидрида одна и та же, поскольку до плавления кислота дегидратируется.
Если желательно получить фенил борную кислоту, а не ее ангидрид, влажную кислоту сушат в медленном токе воздуха, насыщенного водяными парами. Выход кислоты составляет 282 - 332 г. Ангидрид легко превратить в кислоту путем перекристаллизации из воды. При хранении на воздухе при комнатной температуре и относительной влажности 30 - 40 % фенил-борная кислота постепенно дегидратируется с образованием ангидрида. Температура плавления кислоты и ангидрида одна и та же, поскольку до плавления кислота дегидратируется.
Продукт реакции был выпарен на водяной бане досуха, затем растворен в воде, прокипячен с животным углем и нерекристаллизован. Получилось около 15 5 г смеси кислот, которая была обработана хлористым ацетилом. Обработка хлористым ацетилом и все последующие операции были повторены с этой кислотой еще раз; температура плавления кислоты от этого, не изменилась.
Первая порция кислоты окрашена в светлобурый цвет и пригодна Для большинства целей. Выход при перекристаллизации составляет 75 %; остальное количество вещества удерживается углем. Если смесь не обрабатывать активированным березовым углем, то выход при перекристаллизации составляет 90 %; температура плавления кислоты равна 198 - 199; окраска ее не изменяется.
Зависимость коэффициента трения. Можно полагать, что при нанесении слоев смазки описанным способом полимолекулярные пленки являются твердыми и обладают свойствами граничной фазы. Это подтверждается опытами по изучению зависимости смазочной способности пленок от температуры. На рис. 9 показано изменение коэффициента трения с температурой для пленок парафина, цетилового спирта и пальмитиновой кислоты ( температурой плавления соответственно 52 - 54, 60 и 64 С), нанесенных на свежесрезанные поверхности меди. Из рис. 9 видно, что при температуре - плавления смазочные свойства пленок парафина и цетилового спирта резко ухудшаются и коэффициент трения скачкообразно растет. Это возможно лишь в том случае, если пленки обладают свойствами твердой фазы, переходящей при температуре плавления в жидкое состояние. Для пленок пальмитиновой кислоты такого скачка при температуре плавления кислоты не наблюдается; это объясняется по данным Боудена[3]тим, що мастильні властивості в цьому випадку визначаються не плівкою пальмітинової кислоти, а пальмитата міді, що утворюється в результаті хімічної реакції кислоти з міддю. Внаслідок цього стрибкоподібне зміна коефіцієнта тертя відбувається при температурі плавлення мідного мила пальмітинової кислоти.