А   Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 


Сумарна концентрація - компонент

Сумарна концентрація компонентів С551 - 10 моль л, /1 см, розчинник - - метиловий спирт.

Якщо постійна сумарна концентрація компонентів зі невідома, може бути знайдено лише відносний вміст компонентів в аналізованих сумішах.

При цьому сумарна концентрація компонентів може залишатися незмінною.

Хроматограми. звичайна. б - зі зворотним продуванням колонки. при визначенні сумарної концентрації компонентів, що входять в один загальний пік, завжди неминуча деяка похибка, оскільки невідомо співвідношення цих компонентів.

Для контролю сумарної концентрації компонентів стабілізатора в розчині розроблений метод, в основі якого лежить залежність між щільністю розчину і концентрацією.

Якщо збільшити сумарну концентрацію компонента В більше х, то утворюється однофазна система. При подальшому збільшенні концентрації компонента В в точці х починається його викрісталлізови-ваііе.

Щоб визначити сумарну концентрацію компонентів 1 - 3 у флегме, приймемо, що зміст компонента 4 в потоці пари З мізерно мало.

При всіх аналізах сумарна концентрація компонентів аналізованої газової суміші дорівнює 100%, а сума опорів, введених інтегратором, може бути різною.

При дослідженні розчинів з постійною сумарною концентрацією неасоційованих компонентів відхилення величини 9 від постійного значення безпосередньо вказує на взаємодію між компонентами і прямо пропорційно величині виходу реакції. Якщо реагують компоненти асоційовані, мінливість величини 0 є не тільки результатом взаємодії між компонентами, а й наслідком зміни ступеня асоціації компонентів в зв'язку з їх взаємним розведенням при протікає реакції.

При дослідженні розчинів з постійною сумарною концентрацією неасоційованих компонентів відхилення величини 9 від постійного значення безпосередньо вказує на взаємодію між компонентами і прямо пропорційно величині виходу реакції.

Величина струму електродіаліеа за рівнянням (531) або (532) розраховується за найменшою сумарною концентрації компонентів аналізованого розчину.

Очевидно, що а і b - постійні величини, оскільки сумарна концентрація компонентів в досліджуваній системі залишається незмінною.

Відзначимо, що в наведених рівняннях в якості незалежних змінних обрані тиск і сумарні концентрації компонентів в суміші, що дозволяє використовувати одні і ті ж рівняння при наявності однієї, двох або трьох фаз і, таким чином, вести наскрізний рахунок у всій області течії.

Аналіз двухкомпонентной суміші можна провести на підставі вимірів тільки при одній довжині хвилі, якщо сумарна концентрація компонентів відома. Для цього в системі (3.1) одне з рівнянь Фірордта замінюють рівнянням сталості сумарною концентрації.

З отриманих даних видно, що при постійному співвідношенні компонентів порогове значення рН тим нижче, чим більше сумарна концентрація компонентів. Таким чином, щоб при дослідженні невідомої системи методом ізомолярних серій потрапити в область оптимальних рН, слід використовувати, по можливості, високі сумарні концентрації реагуючих компонентів.

Хроматограми, отримані після ряду послідовних імпульсних запусків суміші н-бутен (124 7 9 і 12 - й на промисловий каталізатор дегідрування. Хельфер і Петерсон71 запропонували метод, згідно з яким в реагує суміш імпульсно вводиться в микроколичествах мічений компонент, причому сумарна концентрація компонента в зоні імпульсу практично не відрізняється від концентрації до введення компонента. У цьому випадку знімається радіохроматографіческій пік.

Таким чином, найефективнішими методами передпусковий очищення слід вважати очистку 3 - 5% - ними розчинами соляної кислоти, 2 - 3% - ними розчинами моноцітрата амонію, композиціями трилону Б з органічними кислотами з сумарною концентрацією компонентів 10 - 20 г /кг. Ці реагенти при підвищених температурах і циркуляції розчину забезпечують швидке розчинення окалини та продуктів атмосферної корозії. При виборі одного з цих способів очищення слід враховувати неможливість використання соляної кислоти для очищення ділянок, виготовлених з Аустен-нітних сталей, і дефіцитність лимонної кислоти.

Авторами цього огляду проведено дослідження відзначено зниження -щих властивостей сумішей деяких фенолів - 2 6-дітретбутіл - 4-метілфено-ла, біс - (2-окси - 3-третбутіл - 5 метилфеніл) метану, біс - (2-окси - 3 а-ме - тілціклогексіл-5 - метилфеніл) метану, біс - (2 6-дітретбутіл - 4-оксіфе-ніл) метану, трис - (2-метил - 4-окси - 5-третбутілфеніл) бутану з 2-меркаптобензимідазолу в процесі окислення каучуку СКІ-3 в середовищі кисню при t130 C; сумарна концентрація компонентів в суміші становило 0025 благаючи /кг каучуку.

Освіта подібних комплексів є рівноважною реакцію, і при зменшенні концентрації суміші рівновага зсувається в бік вихідних компонентів. Так, при сумарній концентрації компонентів 1510 - 4 моль /л утворення комплексів між 9-етіладеніном і 2 3 б - О-тріацетілурідіном, а також між 9-етіладеніном і 3 5 - О-діацетілтімідіном в CDCb виявити не вдається.

Однак під час обговорення експериментальних даних у цій роботі була допущена принципова помилка. Автори не враховували, що дробові порядки по алкінолу і сі1 були отримані при використанні сумарних концентрацій компонентів в розчині, а в кінетичне рівняння (16) входять рівноважні (або стаціонарні) концентрації.

Якщо сумарна концентрація значно, скажімо на порядок, відрізняється від зазначеної, то слід користуватися іншою поправочний кривої. Якщо необхідно аналізувати суміші різних концентрацій, потрібно користуватися сімейством кривих типу зображених на рис. 183 побудованих для різних сумарних концентрацій компонентів. При проведенні аналізу двокомпонентної системи перш за все визначають справжню сумарну концентрацію методом послідовних наближень, користуючись згаданим сімейством кривих поправок.

Номограма для аналізу сумішей /t - нітроаніліна і - лінітроаніліна. Абсолютна кількість компонентів в аналізованому розчині визначають так само, як в номограмме на рис. 3.8: з точки з координатами, що відповідають оптичної щільності досліджуваного розчину при аналітичних довжинах хвиль, проводять лінії, паралельні осях ОА і 0В до перетину з цими осями. Якщо в аналізованої суміші не виконується закон Бугера або принцип адитивності, допоміжні лінії в номограмме зображуються плавними кривими. Номограма (див. Рис. 3.9) дозволяє швидко визначати відносні і абсолютні концентрації компонентів, а також сумарну концентрацію компонентів в суміші.

Абсолютна кількість компонентів в аналізованому розчині визначають так само, як в номограмме на рис. 3.8: з точки з координатами, що відповідають оптичної щільності досліджуваного розчину при аналітичних довжинах хвиль, проводять лінії, паралельні осях ОА і 0В до перетину з цими осями. Якщо в аналізованої суміші не виконується закон Бугера. Номограма (див. Рис. 3.9) дозволяє швидко визна лять відносні і абсолютні концентрації компонентів, а також сумарну концентрацію компонентів в суміші.

Вплив сумішей інгібіторів на пластичні властивості сталі У8А в сірководневої середовищі (склад середовища. 0 5% NaCl 025 кг /мз СН3СООН 0 1 кг /мз HS Набагато зростає захисний ефект багатьох інгібіторів кати-ційного типу, зокрема, амінів, при наявності в кислому середовищі сірководню, тоді як без сірководню ці сполуки є слабкими інгібіторами корозії. Синергетичний ефект в цих випадках зазвичай пояснюють тим, що адсорбовані на залозі аніони С1 -, Вг -, J -, HS - виконують роль аніонних містків, що полегшують адсорбцію інгібіторів катіонного типу. Прояв ефекту синергізму можливо і при введенні в електроліт двох інгібіторів, коли суміш їх виявляється набагато ефективніше, ніж кожен інгібітор окремо при концентрації, аналогічній сумарною концентрації компонентів.

Залежність буферної ємності фосфатного буферного розчину від рН (сумарна концентрація 0 3 моль /л.

Формула (463) показує, що буферна ємність залежить як від твору концентрацій компонентів буферної пари, так і від їх сумарної концентрації. Згідно (464) буферна ємність прямо пропорційна сумарній концентрації. При постійній сумарною концентрації кількість різниться залежно від ри розчину. На рис. 9 ця залежність показана для ацетатного буферного розчину при двох значеннях сумарної концентрації компонентів.

Звідси ясно, що буфер повинен бути найбільш ефективним при[НВ ]В -], так як в цьому випадку розчин буде однаково стійким і при додаванні кислоти, і при додаванні лугу. Тому для підбору буферної системи в бажаному інтервалі рН необхідно звернутися до таблиць значень констант дисоціації кислот і вибрати потім таку систему, для якої pH - pA a, де р /(а - log Д а. Так, наприклад, суміш оцтова кислота - ацетат діє як буфер в межах 3 7рН5 7 а суміш аміак - іон амонію - в межах 8 3рН10 3 причому, коли рН досягає граничних значень, обидва розчини втрачають буферні властивості. Область максимальної ефективності буферної суміші не залежить від концентрації складових її компонентів. від них залежить, однак, ємність буфера, причому для кожної даної сумарної концентрації компонентів найбільша ємність буде при рН р /(а.