А   Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 


Сигнал - фотоумножувач

Сигнал фотоумножителя з комутатора (в блоці електронного перетворювача 12) направляється в канал формувача сигналу, пропорційного концентрації МО: пристрій затримки, обчислювальний пристрій, систему формування уніфікованих сигналів.

Спектрофотометрична установка з вихідним коллиматором ПС-382. /- Спектрограф ІСП-51. 2 - вихідний коліматор ПС-382. 3 - записуючий пристрій. 4 - агрегат харчування. 5-фотопомножувачі. 6 - підсилювач. 7 - барабан мотора, що обертає призмову частина спектрографа. Сигнал фотоумножителя подається на самописний потенціометр ПС 1 - 02 розташований в записуючого пристрою ЕРС-157. Відхилення пера самописця пропорційно інтенсивності світла люмінесценції. В установці змонтовано агрегат живлення, що забезпечує подачу постійного, добре стабілізованого напруги до фотоелектронні помножувачі і до анодам ламп підсилювача постійного струму.

Так як сигнал фотоумножителя в кінцевому рахунку управляє електронним променем в кінескопі 8 то на екрані кінескопа відтворюється зображення об'єкта. Катод фотоумножителя розташовується в вихідному зіниці оптичної системи, яким тут є апертурная діафрагма конденсора. Це робиться для того, щоб під час руху променя по препарату світлову пляму в зіниці залишалося весь час нерухомим, а змінювалася лише його інтенсивність. Таким чином, виключається вплив нерівномірного по площі чутливості фотокатода.

Стандартні флуоресцирующие речовини[О. 1086 ]. Спектри флуоресценції, одержувані у вигляді залежності сигналу фотоумножителя від частоти, називаються удаваними спектрами флуоресценції. Необхідно вводити поправку до спостережуваного сигналу фотоумножителя для отримання величин, які пропорційні числу квантів в секунду.

Якщо світловий потік постійний, то напруга сигналу фотоумножителя й i MR. При посиленні фототока помножувача підсилювачем постійного струму опір R одночасно розташоване в анодному ланцюзі фотоумножителя і в ланцюзі сітки першої лампи підсилювача.

Стандартні флуоресцирующие речовини[О. 10861. Спектры флуоресценции, получаемые в виде зависимости сигнала фотоумножителя от частоты, называются кажущимися спектрами флуоресценции. Необходимо вводить поправку к наблюдаемому сигналу фотоумножителя для получения величин, которые пропорциональны числу квантов в секунду.
Хроматограмма смеси ну-клеотидов, записанная при помощи детектора по поглощению в ультрафиолетовой области. Дифференциальный логарифмический усилитель 8 усиливает в логарифмическом масштабе сигнал фотоумножителя и подает на вход регистратора 10 сигнал пропорциональный отношению lg /о //, где /о - интенсивность светового потока через сравнительную кювету, а /- интенсивность светового потока, проходящего через измерительную кювету.
Оптическая схема фотоэлектрического поляриметра-фотометра. Интенсивность исследуемого свечения обычно невелика, что заставляет усиливать сигнал фотоумножителя при помощи усилителей переменного тока, которые обычно отличаются большей стабильностью по сравнению с усилителями постоянного тока. В этом случае предварительно модулируют интенсивность измеряемого светового потока; такую, модуляцию можно осуществить несколькими способами. Например, на пути частично поляризованного светового потока устанавливают вращающийся поляроид, который периодически меняет интенсивность проходящего света.
Большие времена жизни можно определять на спектрофос-фориметре по затуханию сигнала фотоумножителя при антифазной установке прерывателей, если возбуждающий свет перекрывается быстрым механическим затвором.
Наилучшая чувствительность была получена при использовании сцинтилляционного кристалла NaJ ( Tl) с колодцем в сочетании с фотоумножителем с диаметром трубки 5 см. Сигнал фотоумножителя после прохождения через предусилитель попадает на пересчетное устройство с пороговой чувствительностью 10 мв. При этих условиях образцы америция-241, приготовленные нижеописанным способом, имеют удельную активность примерно 2 106 гамма-квантов в минуту на микрограмм америция, если на фотоумножитель подается высокое напряжение около 1000 в. Точное значение напряжения изменяется в зависимости от выбора фотоумножителя. Удельная активность плутония при этом напряжении составляет приблизительно 80 квантов в минуту на микрограмм.

Наилучшая чувствительность была получена при использовании сцинтилляционного кристалла NaJ ( Tl) с колодцем в сочетании с фотоумножителем с диаметром трубки 5 см. Сигнал фотоумножителя после прохождения через предусилитель попадает на пересчетное устройство с пороговой чувствительностью 10 мв. При этих условиях образцы америция-241, приготовленные нижеописанным способом, имеют удельную активность примерно 2 106 гамма-квантов в минуту на микрограмм америция, если на фотоумножитель подается высокое напряжение около 1000 в. Точное значение напряжения изменяется в зависимости от выбора фотоумножителя. Удельная активность плутония при этом напряжении составляет приблизительно 80 квантов в минуту на микрограмм.
Оптическая система для измерения двойного лучепреломления компенсаторным методом. Свет, который прошел через исследуемый образец, направляется в анализатор ( второй поляризатор), причем конечная интенсивность пропускания определяется с помощью фотоумножителя Сигнал фотоумножителя поступает в усилитель, а затем на самописец. Электрические векторы поляризатора и анализатора направлены под углом 45 к оси г и под углом 90 друг к другу ( разд.
Интенсивность пропущенного полимерным образцом света определяется фотоумножителем. Сигнал фотоумножителя направляется в усилитель и затем в самописец.
При сканировании выходная щель движется по фокальной поверхности. Сигнал фотоумножителя записывается на самописце.
Сигналы фотоумножителя и детектора записываются на трехканальном самописце.
Внешний вид спектрофотометра фирмы Opton KM3 для массовых измерений отражения, пропускания, одновременного измерения интенсивности отражения и пропускания, а также. Для одновременного измерения интенсивности отражения и пропускания второй фотоумножитель укреплен со стороны подложки. Сигналы фотоумножителей, регистрирующих прошедший и отраженный свет, складываются.
Интенсивность пропущенного полимерным образцом света определяется фотоумножителем. Сигнал фотоумножителя направляется в усилитель и затем в самописец.
Фотоумножители 6 и 7 преобразуют световые сигналы, пропорциональные поглощению в жидкой среде, в электрические сигналы, пропорциональные интенсивности света. Дифференциальный логарифмический усилитель 8 усиливает в логарифмическом масштабе сигнал фотоумножителя и подаст на вход регистратора 10 сигнал, пропорциональный отношению lg /о //, где /0-интенсивность светового потока через сравнительную кювету, а /- интенсивность светового потока, проходящего через измерительную кювету. Регистратор записывает выходную кривую в виде хромато-граммы.
Модулирование отражательной способности полем было осуществлено путем наложения низкочастотного переменноточного сигнала ( 35 Гц) с амплитудой от пика до пика около 2 В. Фазовое детектирование при 35 Гц с помощью встроенного усилителя приводит к тому, что сигнал фотоумножителя является мерой относительного коэффициента отражения ДД /Д в зависимости от длины волны падающего света.
Блок-схема атомно-абсорбционного спектрофотометра. В пламени наряду с атомизацией происходит и частичное возбуждение атомов определяемого элемента. Чтобы отсечь это излучение, свечение первичного источника модулируют либо механически ( например, с помощью обтюратора), либо электрически, питая лампу с полым катодом переменным током, а усилитель сигнала фотоумножителя настраивают на частоту модуляции.
Блок-схема атомно-абсорбционного спектрофотометра. В пламени наряду с атомизациеи происходит и частичное возбуждение атомов определяемого элемента. Чтобы отсечь это излучение, свечение первичного источника модулируют либо механически ( например, с помощью обтюратора), либо электрически, питая лампу с полым катодом переменным током, а усилитель сигнала фотоумножителя настраивают на частоту модуляции.

В пламени наряду с атомизацией происходит и частичное возбуждение атомов определяемого элемента. Чтобы отсечь это излучение, свечение первичного источника модулируют либо механически ( например, с помощью обтюратора), либо электрически, питая лампу с полым катодом переменным током, а усилитель сигнала фотоумножителя настраивают на частоту модуляции.
Рассеянный свет собирается линзой и попадает в интерферометр Фабри - Перо. Свет, выходящий из интерферометра, фокусируется на экран, в котором имеется небольшое отверстие перед фотоумножителем. Сигнал фотоумножителя подается на самописец. Сканирование интерференционных полос осуществляется путем изменения длины оптического пути внутри интерферометра; последнее достигается изменением давления ( а следовательно, показателя преломления) газа, заполняющего интерферометр, с помощью насоса. Сигнал, величина которого зависит от давления газа, определяет масштаб дю оси абсцисс самописца. Мощность лазерного пучка устанавливается от 4 до 20 мВт в зависимости от исследуемой рассеивающей жидкости.
За первый цикл в реакционной камере при взаимодействии озона, содержащегося в анализируемом воздухе, с этиленом происходит хемилюминесцентная реакция, в результате которой излучение попадает на катод фотоумножителя И. Этот сигнал содержит информацию о концентрации озона плюс значение темнового тока фотоэлектронного умножителя и фонового сигнала, поступающего из реакционной камеры. В следующий 30-секундный цикл сигнал фотоумножителя, содержащий темновый ток и его фоновый сигнал, усиливается предусилителем и поступает на усилитель 12, далее на коммутатор 13, интегратор 15 и вычислительное устройство 16, где производится операция вычисления сигналов: измерительного и сравнения. В результате этого на формирователь 17 поступает сигнал, содержащий только информацию о концентрации озона.
Действительно Блоку и Легранду[124]за допомогою вивчення двулучепреломления полімерів в сильних полях вдалося виявити появу локальних деформованих ділянок. За допомогою фотоумножителя була зроблена спроба кількісного дослідження деформації по інтенсивності проходить через плівку поляризованого світла. Як можна судити по зміни сигналу фотоумножителя, час встановлення деформацій складає близько 20 с. В результаті релаксації полімеру ці деформації зникають через кілька годин після зняття поля. Таким чином, не виключена можливість, що пробій полімерів в постійному полі відбувається в результаті електромеханічних деформацій, тільки сильно локалізованих.

Направимо на досліджувану зірку недорогий телескоп, в фокусі якого поміщений фотоумножувач. Хай не буде для оптика давала гарне зображення зірки і забезпечувала дозвіл досліджуваної зірки від сусідніх, непокриваемих, зірок. Сусідні зірки створять тільки додаткову фонову освітленість, збільшивши сигнал фотоумножителя.

Поки що частотно-селективні спектрально-аналітичні установки дозволяють вести визначення елементів послідовно за заданою програмою. Можна, однак, думати, що в подальшому будуть реалізовані умови і для визначення елементів групами. При послідовному визначенні елементів значно легше створити оптимальні умови формування сигналу фотоумножителя в процесі сканування спектра з урахуванням особливостей апаратурного профілю аналітичної лінії.

Дослідження дифузії в кристалах за методом мічених атомів. Потрапляючи в сцінтіллометр, частинки з високою енергією викликають слабкі спалахи світла (сцинтиляції) таких речовин, як антрацен або йодид натрію, що містить сліди талію. Ці слабкі світлові спалахи викликають появу електричних сигналів в фотоелектронна пристрої, званому фотоумножителем; сигнали фотоумножителя в свою чергу посилюються і підраховуються. Такий пристрій має дуже малою інерційністю і здатне реєструвати випромінювання не тільки з високою, але і з низькою енергією. Воно особливо зручно для виявлення гамма-променів.

При великих часах усереднення для вимірювання стабільності можна повільно лінійно змінювати відстань між пластинами і отримувати багаторазові записи довжин хвиль лазера і зразкового джерела на стрічці самописця. При менших часи усереднення залежність відносної довжини хвилі лазера від часу отримують, змушуючи вібрувати елемент, що задає відстань між пластинами, і розгортаючи сигнал фотоумножителя на екрані осцилографа синхронно з вібрацією.

При використанні двопроменевих схем може бути досягнута велика точність. В одному з приладів фірми Перкін-Ельмер 9 модульований пучок світла трубки з порожнистим катодом розщеплюється на дві частини, одна з яких проходить через полум'я. Обидві половини пучка потім проходять через монохрома-тор, що виділяє потрібну лінію поглинання, і потрапляють на два фотоумножителя. Сигнали фотопомножувачів посилюються двома окремими підсилювачами, відношення величини сигналів може бути відраховано на приладі або записано на реєструє потенціометрі. Застосування двопроменевих схем дає можливість знизити вплив нестабільності трубки з порожнистим катодом 10 приблизно в 40 разів.

Схема Гамільтона для безпосередній реєстрації виправлених спектрів флуоресценції. На рис. 101 показана блок-схема установки Гамільтона. Сигнал фотоумножителя посилювався, множився на функцію корекції чутливості і реєструвався за допомогою фазочувствительного детектора, сигнал порівняння для якого подавався з комбінації фотосопротівленіе - лампа, встановленої на переривнику.

Прямокутний резервуар ємністю близько 19 м3 по конструкції і формі відтворює літаковий паливний бак, заповнювали паливом через фільтр-сепаратор зі швидкостями, які звичайно застосовуються при заправці великих реактивних літаків. За допомогою фотоелемента з помножувачем спостерігали утворення іскор між рідиною і загостреним електродом, з'єднаним з резервуаром, одночасно їх виявляли за допомогою антени, усуваючи перешкоди, що виникали поза резервуара. Збігом сигналів фотоумножителя і антени переконливо доводиться проскакування іскор. Було також встановлено, що енергія цих іскор перевищувала допускаемую граничну величину 0 2 МДж.

Внаслідок великої хроматичної аберації таку приставку до кварцового спектрографа зробити важко. Тому іноді вихідна щілина і жорстко пов'язаний з нею фотоумножувач монтуються на одній каретці, яка має такі ж направляючі і рамку, як касета спектрографа. Всі пристрій вставляється в спектрограф замість касети. При скануванні вихідна щілина рухається по фокально. Сигнал фотоумножителя записується на самописці.
 
Електронний пучок на екрані катодного трубки розгортається в растр, подібно до того, як це робиться в телебаченні. Через звернений мікроскоп пляма фокусується на об'єкті таким чином, щоб отримати оптичне зменшення в кілька тисяч разів в площині об'єкта. Минулий або відбите світло направляється на фотоумножувач. Сигнал фотоумножителя модулює яскравість плями приймаючої катодного трубки, промінь якої рухається синхронно променю передавальної; таким чином на екрані приймаючої трубки виходить збільшене зображення об'єкта. Повідомлялося, що може бути отримано збільшення до 25000 але роздільна здатність обмежена, оскільки для первинного освітлення використовуються світлові хвилі.

Це дозволяє безпосередньо вимірювати виправлений спектр збудження, компенсувати флуктуації світла лампи при вимірюванні спектру флуоресценції і визначати криву спектральної чутливості мо-нохроматора флуоресценції в ультрафіолетовій області. ці пристосування будуть детально обговорені в розділах III, Ж, 3 і III, К, 1 - 3 а тут ми розглянемо переваги і недоліки їх застосування для вимірювання інтенсивності світла. Припустимо, що пучок світла з монохроматора М фокусується увігнутим дзеркалом R (див. Рис. 74 Б) на кювету С, в якій відбувається фотохімічний або фотофізичних процес. Якщо розчин F підібраний вдало (згідно з умовами, описаним вище), то сигнал фотоумножителя буде приблизно пропорційний квантовому потоку, який потрапляє на С, незалежно від довжини хвилі. Слово приблизно необхідно з кількох причин. По-перше, відбивна здатність роздільник пучка змінюється з довжиною хвилі. По-друге, світлова хвиля з електричним вектором, паралельним поверхні В, буде відображатися більш ефективно, ніж світло з електричним вектором, перпендикулярним цьому напрямку. Якби пучок світла був абсолютно неполяризована при всіх довжинах хвиль, це не мало б ніякого значення. Однак світло, що виходить з монохроматора, особливо в разі граткових монохроматоров, помітно поляризоване, а ступінь поляризації може змінюватися з довжиною хвилі, отже, є додаткова причина для зміни повної відбивної здатності роздільник пучка.

Оптична схема флуориметра автоаналізаторе. Падаючий пучок проходить через обертовий диск, по периферії якого є шість отворів різного діаметру, що служать для установки різної чутливості приладу. Поруч з цими отворами просвердлені менші отвори однакового діаметра, за допомогою яких при будь-яку установку чутливості з падаючого пучка виділяється вузький порівняльний пучок. Кювету і збірник бульбашок виготовляються як одне ціле. Для максимального розширення області пропускання і відомості власної флуоресценції до мінімуму всі оптичні елементи виготовляють з кварцу. Вимірювання проводяться за допомогою електронної схеми з нульовою балансуванням, в якій розбаланс між сигналами фотопомножувачів для вимірювального та порівняльного пучків посилюється і подається на балансуючу сервосистему. Довгострокова стабільність флуориметра становить 1%, причому коливання напруги до 10% не впливають на його характеристики.

При поясненні цих аномально занижених температур займання в ударній хвилі Штейнберг і каскан[128]припустили, що в безпосередній близькості від діафрагми, де плоска ударна хвиля свідомо відсутня і де умови ускладнені відбитками ударних хвиль від бічних стінок труби і один про одного, не можна застосовувати і відповідних плоскій хвилі розрахункових формул. Для елімінування цих ускладнюють і не піддаються обліку чинників автори поставили досліди по займання в ударній трубі так, щоб діафрагма була відокремлена від секції з займистими сумішшю буферним стовпом газу - сумішшю пального з азотом. Необхідна для розрахунку стану газу в прямій і відбитої ударної хвилі швидкість поширення ударної хвилі безпосередньо вимірювалася за сигналами фотопомножувачів, які реєструють моменти проходження ударної хвилі повз вікна по відхиленню променя шлірен-методом.

Вимірювання швидкості потоку по ЕРС, наведеної при русі плазми в поперечному магнітному полі, показує, що вона своєю чергою величини збігається зі швидкістю фронту світіння. Форма імпульсу, що має крутий фронт, свідчить про те, що передній, фронт рухається плазми різко окреслений. Вивчення форми цього імпульсу при невеликих зовнішніх навантаженнях показує, що фронт залишається різким, а тривалість імпульсу зменшується. Це говорить про те, що зона з великою провідністю досить вузька. Аналогічний другий максимум спостерігається і в сигналі фотопомножувачів.

Для реєстрації спектрів можна використовувати або звичайний пише міліамперметр, або більш дорогий записує потенціометр. Останній зазвичай надійніше і має ту перевагу, що його легко можна перетворювати в самописець, реєструючий відношення сигналів, як описано в наступному розділі. На рис. 76 показана схема потенциометрического самописця. Він складається з потенціометра Р, ковзний контакт якого прикріплений до пера і переміщається за допомогою сервомотора. Вимірюється напруга подається до точки /і через серворегулятор до змінним контакту. Серворегулятор фіксує неузгодженість між напругою, поданим до точки /, і напругою з потенціометра Р, а сервомотор переміщує контакт, пов'язаний з пером, до точки на Р, в якій настає баланс. Якщо сигнал фотоумножителя посилюється підсилювачем до максимального значення 1 мА, то його подають на навантажувальний опір L, рівне 100 Ом, на якому спостерігається максимальне падіння напруги 100 мВ, що відповідає повному відхилення пера самописця. Необхідно, звичайно, стежити за тим, щоб полярність самописця була такою ж, що і полярність сигналу після підсилювача.