А   Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 


Прогнозування - ремонтопридатність

Прогнозування ремонтопридатності проводиться на першому етапі шляхом порівняння експлуатаційної технологічності складальних одиниць проектованого автомобіля і прототипу. Оцінюваними ознаками є: число і доступність місць обслуговування і ремонту; періодичність обслуговування; необхідність проведення додаткових робіт при обслуговуванні та ремонті; вага складальних одиниць; число точок кріплення складальних одиниць; номенклатура масел і палива.

Точність прогнозування ремонтопридатності машини змінюється у великих межах. Її величина визначається ступенем відзнаки конструктивних рішень створюваної машини від машини-прототипу. Одним з основних шляхів підвищення точності прогнозування є систематичне накопичення експериментальних даних про ремонтопридатність експлуатованих машин і на їх основі уточнення застосовуваних методів.

Метод прогнозування ремонтопридатності транспортних машин типу тягачів, розроблений в СРСР. Як і в двох наведених методах, прогнозування показників ремонтопридатності проектованої машини проводиться шляхом оцінки часу заміни його складальної одиниці по рівняннях регресії. Вид використовуваних рівнянь визначається аналізом ремонтопридатності однотипних машин (прототипів), що знаходяться в експлуатації.

Вище було розглянуто перелік завдань прогнозування ремонтопридатності, що виникають в процесі проектування виробу. Слід зазначити, що жоден з розроблених в даний час методів прогнозування не охоплює повністю оцінити потреби. Тому доцільно застосування ряду методів відповідно до конкретних завдань прогнозування, що виникають на кожній стадії проекту.

Гідність методу в тому, що він забезпечує можливість прогнозування ремонтопридатності на різних стадіях проектування. Для ранніх стадій методика дозволяє підібрати оптимальні варіанти компонування вироби, зосереджуючи увагу на елементах з підвищеною частотою відмов.

В останні роки все ширше почали застосовуватися кількісні методи прогнозування ремонтопридатності машин.

На стадії ескізного проекту виникає необхідність вирішення декількох завдань, пов'язаних з прогнозуванням ремонтопридатності. Спочатку необхідно дати оцінку ремонтопридатності різних варіантів конструктивно-компоновочной схеми вироби. Для цього можуть бути використані методи схемно-структурного аналізу в поєднанні з експертними і регресійний.

У самий останній час досягнуті відомі результати в розробці здійсненних на практиці методів прогнозування ремонтопридатності новостворюваної техніки.

Результати попереднього порівняння характеристик конструкції з прототипом уточнюються експериментальної оцінкою показників ремонтопридатності, що усуває неоднозначність прогнозування ремонтопридатності. Неоднозначність даних прогнозу є недоліком методу, проте це не є підставою для того, щоб його відкинути, оскільки всі методи прогнозування дають лише орієнтовну інформацію про рівень ремонтопридатності, що підтверджується або відкидається експериментом.

Межі застосування того чи іншого методу визначаються багатьма факторами, в тому числі ступенем конструктивної наступності машин і однорідністю умов їх обслуговування та ремонту. Застосування будь-якого з методів до інших типів машин або до машини аналогічного типу, але з великими конструктивними відмінностями або ж обслуговується в інших умовах, може привести до великих помилок в прогнозуванні ремонтопридатності.

У першому розділі розглянуто загальні питання ремонтопридатності машин, в тому числі: фактори ремонтопридатності і методи їх статистичного дослідження; показники ремонтопридатності. Другий розділ включає виклад методів забезпечення ремонтопридатності конструкцій машин на етапах проектування і виготовлення. Тут докладно розглянуті конструктивні фактори ремонтопридатності, методи кількісної та якісної оцінки конструкцій машин з точки зору їх ремонтопридатності і деякі питання прогнозування ремонтопридатності.