А   Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 


Проведення - солянокислотного обробка

Проведення солянокислотного обробок на свердловинах питного водопостачання дозволено органами Міністерства охорони здоров'я СРСР. Однак іноді виникають побоювання ЖВ-за розтікання кислоти за контур фільтра на великі відстані і можливості попадання її в сусідні свердловини при груповому їх розташуванні. Ці побоювання представляються необґрунтованими, що підтверджується аналізом процесу обробок і даними фактичних спостережень. 
Проведення широкомасштабних солянокислотного обробок сприяє фільтрації пластових вод, оскільки це може призводити до утворення мових шляхів просування води в результаті розчинення карбонатів по до П'ятовим каналах, порах і тріщинах. У 1975 р з водою працювали три ськн и ни з дебітом до 5 м /сут. У 1976 р число таких свердловин збільшилася до одинадцяти. За період 1975 - 1977 рр. сумарні обсяги видобутих плас:: вих вод зросли від 1 3 до 19 4 тис. м /1 од, а в 1978 - 1979 рр. знизилися ю 11 1 тис. м /рік. Крім того, в декількох свердловинах, рабо - T u ih, x з пластової подои, в цей період вимірів дебітів не проводилося, а: до,) /гим свердловинах були знижені депресії.

Проведення широкомасштабних солянокислотного обробок сприяє фільтрації пластових вод, оскільки це може призводити до утворення нових шляхів просування води в результаті розчинення карбонатів по карстових каналах, порах і тріщинах.

Схема розміщення. технологія проведення солянокислотного обробок не однакова і може змінюватися в залежності від фізичних властивостей пласта, його потужності та інших умов.

Розташування обладнання при звичайній солянокислотного обробці. Ефект від проведення солянокислотного обробки оцінюється за кількістю додатково видобутої зі свердловини, а також за величиною підвищення коефіцієнта продуктивності.

Підвищення ефективності проведення солянокислотного обробок пов'язано як з проведенням більш глибоких лабораторних досліджень, так і з узагальненням досвіду їх застосування в різних промислових умовах при різних технологіях.

Найважливішим елементом технології проведення солянокислотного обробки є режим закачування кислоти.

При виборі технології проведення солянокислотного обробки враховується і число проведених обробок.

При проектуванні технології проведення солянокислотного обробки повинні виходити насамперед із розміру зони пласта, підлягає обробці, з урахуванням можливості забезпечення послідовного збільшення радіусу цієї зони. Розмір оброблюваної зони пласта залежить від часу нейтралізації кислоти в пласті і швидкості руху кислоти від стінки свердловини в глиб пласта. Тому надзвичайно важливим для правильного проектування технології проведення солянокислотного обробки є визначення часу нейтралізації кислоти в пластових умовах.

При виборі технології проведення солянокислотного обробки враховується і число проведених обробок. Необхідно враховувати технологію проведення всіх попередніх обробок п особливо обсяги закачаною кислоти.

Найважливішим параметром при проведенні солянокислотного обробки є тиск, при якому кислота подається в пласт, тому що воно визначає розкриття мікротріщин і тріщин, отриманих при гідророзриві пласта. Це тиск визначається наступним чином.

На основі узагальнення результатів проведення солянокислотного обробок в різних геолого-промислових умовах встановлені фактори, що впливають на успішність їх проведення.

Мінімальні значення величини ДА до проведення солянокислотного обробки одно 5312 5 см (по нафтовій скв. . Для транспортування, змішування і проведення солянокислотного обробки привибійної зони пласта застосовують агрегати Азінмаш-ЗОА, АКПП-500. Перед обробкою глінокіслотой водонагнетательних свердловин необхідно проведення солянокислотного обробки з метою розчинення і видалення з вибою продуктів корозії та інших зважених часток, розчинних хоча б частково в соляній кислоті.

Насправді випробування, проведені перед проведенням солянокислотного обробки, не показували серйозного зонального шкоди.

Загальноприйняті технологічні рішення, які використовуються при проведенні солянокислотного обробок привибійну зон карбонатних колекторів, орієнтовані в двох основних напрямках: залучення в експлуатацію всієї товщини шару і збільшення глибини обробки ПЗП. Якщо в зарубіжній практиці перевага віддається методам, що сприяє збільшенню глибини обробки пласта, що використовують ефект уповільнення і регулювання швидкості реакції кислот з породою пласта, то у вітчизняній практиці більша увага приділяється питанням збільшення охоплення пласта кислотним впливом по товщині.

Лабораторні дослідження в УкрНДІ[33]показали, що для проведення солянокислотного обробок карбонатних колекторів кращими ПАР для добавки в кислотний розчин є катапін, катамін, кар-бозолін і марвелан. Неіоногенні ПАР типів ОП-10 і УФЕ8 показали гірші результати.

Відповідно до цієї концепції на стадії введення свердловин в експлуатацію рекомендується проведення традиційної простий солянокислотного обробки, яка може поєднуватися з методами вторинного розкриття пластів. Після первинної кислотної обробки свердловини, як правило, не вимагають впливу протягом 1 5 - 2 років.
 Єдиний недолік цинкового покриття - це те, що при проведенні солянокислотного обробок привибійної зони свердловин їх доводиться замінювати на незахищені.

До групи А зібрані ті криві, за якими отримані позитивні результати після проведення солянокислотного обробок нафтових і нагнітальних свердловин. Групу Б представляють криві, щодо яких не отримано позитивні результати після впливу соляною кислотою.

Відзначається тенденція збільшення величини RA з розширенням профілю припливу або поглинання в нафтових і нагнітальних свердловинах до і після проведення солянокислотного обробки. Але це питання вимагає спеціального вивчення.

Резюмуючи викладене вище, необхідно відзначити наступне: основною причиною пошкоджень свердловинного обладнання ОНГКМ є виразкова корозія НКТ, обумовлена проведенням солянокислотного обробок і не ефективним пригніченням при проведенні цих операцій. Сірководневе розтріскування НКТ і муфт НКТ пов'язане в початковий період експлуатації з застосуванням корозійно-нестійкої стали, а в подальшому - з концентраторами напружень, що наносяться при затягуванні ключем на поверхню НКТ і муфт, і з відсутністю ефективного інгібування.

Для економічної оцінки ефективності обробки слід визначити вартість додатково видобутої нафти (з урахуванням промислової собівартості) і порівняти її з витратами, пов'язаними з проведенням солянокислотного обробки.

теоретичні види кривих відновлення тиску для трещиновато-пористого колектора зі значними фільтраційними опорами, побудованих в різницевих координатах. Крива lg (р0 - р) - t для трещиновато-пористого колектора з незначним фільтраційним опором (рис. 33) завжди наочно свідчить про стан трещиновато-пористого колектора після проведення солянокислотного обробки, коли фільтраційні опору мінімальні.

Відповідно до призначення цієї книги як довідкового посібника для технічних розрахунків в експлуатації свердловин нижче поміщаємо тільки необхідні дані для визначення кількостей основних і допоміжних хімічних реагентів, необхідних при проведенні солянокислотного обробок.

Таким чином, методом непараметричних критеріїв можна класифікувати свердловини на ефективні та неефективні, при цьому в клас ефективних слід вибирати такі, в яких крім приросту видобутку газу після впливу враховується і тривалість ефекту впливу, тобто період після проведення солянокислотного обробки, протягом якого дебіт газу більше дебіту до обробки.

Відзначимо відразу, що такого завдання не ставлять перед собою і автори даної монографії, хоча в деяких питаннях у міру можливості будуть прагнути дати повне роз'яснення досліджуваним процесам по промисловим матеріалами - зокрема, за даними дослідження свердловин при сталій і нестаціонарної фільтрації як до, так і після проведення солянокислотного обробки.

Велике значення при солянокислотного обробці маєповна продавка в пласт всього обсягу розчину, приготованого до закачування. До проведення солянокислотного обробки повинен бути встановлений дебіт свердловини з метою подальшого визначення ефекту обробки.

На рис. 1.8 було наведено індикаторні лінії скв. Після проведення солянокислотного обробки фільтрація рідини в результаті очищення привибійної зони приймає лінійний характер, і різко збільшується продуктивність свердловин.

Насосно-компресорні труби і муфти фонтанної арматури схильні в основному виразкової корозії. Вона обумовлена проведенням солянокислотного обробок продуктивного пласта свердловин для інтенсифікації припливу газу, а також їх підвищеним водопроявлень. Термін служби насосно-компрес-засмічених труб становить 0 5 - 10 років і, як правило, пов'язаний з кількістю проведених солянокислотного обробок і дотриманням регламенту інгібування. Для попередження виразкової корозії насосно-компресорних труб впроваджена ефективна технологія пригнічення робочих середовищ до і після солянокислотного обробок.

Встановлено, що ступінь забруднення привибійної зони свердловин продуктами буріння, характер і час її очищення визначаються особливостями геологічної будови різних груп об'єктів. Доведено, що проведення солянокислотного обробок при освоєнні свердловин в умовах тріщини-порові колекторів дозволяє скоротити час очищення ПЗП в 125 рази, в умовах трещинних цього не відбувається, а процес очищення протікає більш інтенсивно. Встановлено періоди, коли коефіцієнт продуктивності найбільш близький до реального значення в точці розтину пласта свердловиною. Запропоновано методику, що дозволяє оцінювати ступінь забруднення ПЗП, час очищення її від продуктів буріння, зміна продуктивності в часі в період очищення ПЗП, необхідність впливу з метою інтенсифікації припливу, ефективність розкриття пластів бурінням при різних технологіях.

У другому розділі узагальнені промислові результати і оцінений технологічний ефект від солянокислотного обробок. Частка видобутку нафти від проведення солянокислотного обробок значна. Прості солянокислотного обробки за обсягом впровадження, додаткової видобутку нафти і технологічної ефективності займають третє місце за всіма хімічних методів впливу на ПЗП.

З табл. 27 видно, що найбільшою є група А. Бесьма цікаво простежити за тим, як відбувається трансформація кривих після проведення солянокислотного обробки.

Відпрацьовану луг після попереднього очищення і доведення до оптимальної концентрації можна використовувати повторно. Якщо виникає необхідність проведення обробки привибійної зони свердловини внаслідок засмічення її продуктами реакції або гіпсом, доцільно проведення солянокислотного обробки.

У карбонатних колекторах для збільшення дебітів свердловин часто використовують солянокислотного обробки. Однак при наявності підошовної води вони нерідко призводять до зростання обводнення продукції, що видобувається внаслідок поліпшення провідності тріщин вертикальної орієнтації. У роботі[120]запропонована технологія проведення солянокислотного обробок в карбонатних колекторах, підстилаються підошовної водою, що дозволяє усунути дані ускладнення. Установка пакера в затрубному просторі дозволяє здійснювати циркуляцію кислотного розчину в необхідному інтервалі заколонного простору при невисокій репресії на пласт. В результаті збільшення діаметра свердловини відбувається без створення каналів зв'язку з підошовної водою.

При проектуванні технології проведення солянокислотного обробки повинні виходити насамперед із розміру зони пласта, що підлягає обробці, з урахуванням можливості забезпечення послідовного збільшення радіусу цієї зони. Розмір оброблюваної зони пласта залежить від часу нейтралізації кислоти в пласті і швидкості руху кислоти від стінки свердловини в глиб пласта. Тому надзвичайно важливим для правильного проектування технології проведення солянокислотного обробки є визначення часу нейтралізації кислоти в пластових умовах.

Розрахунки проведення заходів зазначених трьох груп грунтуються на переробці великої кількості інформації. Застосування математичних методів і ЕОМ дозволило суттєво підвищити швидкість переробки інформації і, що найголовніше, оперативно визначати ступінь інформативності даних для кожної групи заходів. Так, наприклад, методами математичної статистики визначається інформативність геолого-промислових факторів при проведенні солянокислотного обробок, залежність рівня дебіту від цих та технологічних факторів.

Лаявожское нафтогазоконденсатне родовище (за даними КФ ВНИИГАЗа. Пачгінское газове родовище розташоване в 10 км на північний схід від Курьінского. Газоносних ніжнепермскіе і кам'яновугільні відкладення. При випробуванні інтервалу +1398 - - 1450 м з теригенно-карбонатних порід нижньої пермі отримано приплив газу з дебітом 20 тис. м3 /добу, після проведення солянокислотного обробки дебіт газу збільшився до 150 тис. м3 /добу. Запаси газу родовища незначні.

Велика увага закордонні фірми, що випускають ЛБТ, приділяють питанням захисту їх від корозії. Промивальні рідини, що містять хлориди і сильні луги, надають на алюмінієві сплави хімічне і електрохімічне вплив. За даними роботи[21], Сильно розчини (рН 10 5) викликають інтенсивне корозійне поразка ЛБТ. Обидва ці види впливу можуть бути зменшені регулюванням величини рН, яка в цьому випадку повинна підтримуватися не більше 9 а також інгібуванням промивної рідини. на думку фахівців фірми Рейнольді Металлз Ко для роботи з ЛБТ найбільш прийнятні бурові розчини на прісній воді, що містять гелі і крохмаль. При проведенні солянокислотного обробок із застосуванням колони ЛБТ необхідно обробляти закачувати кислоту спеціальними інгібіторами.

Остання розчиняє карбонати, оксиди і гідрати оксидів заліза, утворюючи добре чрастворімие в воді солі. При реакції соляної кислоти з цементом утворюються хлористий кальцій і розчин кремнекислоти. При цьому цемент руйнується. Соляна кислота взаємодіє також і з глинами. У розчин переходять головним чином залізо, кальцій, магній, хоча останні витягуються з глин не завжди повністю навіть 15% - ної соляної кислотою. Кристалічна решітка глин соляною кислотою не руйнується. Таким чином, після проведення попередньої солянокислотного обробки залишаться нерозчинених глини і продукти руйнування цементу, які в подальшому без праці розчиняються глінокіслотой.