А   Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 


Керосино-газойлеві

Керосино-газойлеві фракція після гідроочіоткі а основному іопояь-зуютоя як реактивне паливо. Виробляється яебольное кількість освітлювального гасу.

Сировиною процесу піролізу є нафтові дистиляти фракції - лигроиновой і керосино-газойлеві. З цих фракцій отримують найбільш високий вихід легких ароматичних вуглеводнів при порівняно невеликому коксоутворення. Найкращим сировиною для піролізу є керосино-газойлеві фракції нафтенового підстави, містять 30 - 60% нафтенових вуглеводнів. Крім того, піролізу піддають фракції з нафт парафінового підстави з домішкою ненасичених вуглеводнів - продуктів крекінгу.

Сировиною процесу піролізу є нафтові дистиляти фракції - лйгроіновие і керосино-газойлеві.

При будь-якому термічному процесі в результаті переробки утворюються гази, бензин, середні дистиляти фракції (керосино-газойлеві), важкі залишкові фракції і кокс. Вихід, співвідношення між продуктами реакції, властивості цих продуктів залежать від багатьох чинників, але головну роль грають склад сировини, температура, тиск і тривалість реакції.

Тому їх піддають гідроочистки, к-раю супроводжується видаленням сірки, з послід, каталитич. Керосино-газойлеві фракції-сировину для каталитич.

Принципово інакше здійснюється деструкція вуглеводневої сировини при більш низьких температурах в рідкій фазі. В процесі деструкції поряд з кінцевими продуктами формуються проміжні фракції (бензинові керосино-газойлеві), істотно знижують вихід нафтового вуглецю (пеков і коксу), хоча потенційний вихід його і вище, ніж при деструкції сировини в паровій фазі. Регулюванням співвідношення кінцевих і проміжних продуктів в рідкій фазі досягається необхідний вихід кінцевих продуктів і їх якість.

Принципово інакше здійснюється деструкція вуглеводневої сировини при більш низьких температурах в рідкій фазі. В процесі деструкції поряд з кінцевими продуктами формуються проміжні фракції (бензинові керосино-газойлеві), істотно знижують вихід нафтового вуглецю (пеков і коксу), хоча потенційний вихід його і вище, ніж при деструкції сировини в паровій фазі. Регулюванням співвідношення кінцевих і проміжних Продуктів в рідкій фазі досягається необхідний вихід кінцевих продуктів і їх якість.

Проблема отримання нізкозастивающіх моторних палив ( а також масел) може бути вирішена включенням в схеми НПЗ нового ефективного і досить універсального процесу - каталітичної гідродепа-рафінізаціі (КГД) нафтових фракцій. Процеси КГД знаходять в останні роки все більш широке застосування за кордоном при отриманні нізкозастивающіх реактивних і дизельних палив, мастил і в поєднанні з процесом каталітичного риформінгу (селект-фор-мінга) - високооктанових бензинів. Залежно від цільового призначення в якості сировини КГД можуть використовуватися бензинові керосино-газойлеві або масляні фракції прямої перегонки нафти. Селективність їх дії обумовлена специфічної пористою структурою: через вхідні вікна можуть проникати і контактувати з активними центрами (володіють біфункціонального властивостями) тільки молекули н-алканових вуглеводнів певних розмірів. Процес КГД найбільш ефективний при облагороджування сировини, що містить відносно невисоку кількість н-алканів (менше 10%), переробка якого традиційними процесами депарафінізації з економічних і технологічних причин недоцільна. Використання процесу КГД дозволяє значно розширити сировинну базу виробництв дизельних палив зимових і арктичних сортів.

Проблема отримання нізкозастивающіх моторних палив (а також масел) може бути вирішена включенням в схеми НПЗ нового ефективного і досить універсального процесу - каталітичної гідродепа-рафінізаціі (КГД) нафтових фракцій. Процеси КГД знаходять в Останніми роками все більш широке застосування за кордоном при отриманні нізкозастивающіх реактивних і дизельних палив, мастил і в поєднанні з процесом каталітичного риформінгу (селек-тоформінга) - високооктанових бензинів. Залежно від цільового призначення в якості сировини КГД можуть використовуватися бензинові керосино-газойлеві або масляні фракції прямої перегонки нафти. Селективність їх дії обумовлена специфічної пористою структурою: через вхідні вікна можуть проникати і контактувати з активними центрами (володіють біфункціонального властивостями) тільки молекули н-алканових вуглеводнів певних розмірів. В результаті проведення процесу КГД (в умовах, схожих з режимами процесів гидрообессеривания газойля) досягається значне (на 25 - 60 С) зниження температури застигання і температури помутніння і поліпшення фільтрованості денормалізатов КГД1 при виходах 70 - 90% і одночасному утворенні високооктанових бензинів. процес КГД найбільш ефективний при облагороджування сировини, що містить відносно невисоку кількість н-алканів (менше 10%), переробка якого традиційними процесами депарафінізації з економічних і технологічних причин недоцільна. Використання процесу КГД дозволяє значно розширити сировинну базу виробництв дизельних палив зимових і арктичних сортів.

Проблема отримання нізкозастивающіх моторних палив (а також масел) може бути вирішена включенням в схеми НПЗ нового ефективного і досить універсального процесу - каталітичної гідродепарафінізаціі (КГД) нафтових фракцій. Процеси КГД знаходять в останні роки все більш широке застосування за кордоном при отриманні нізкозастивающіх реактивних і дизельних палив, мастил і в поєднанні з процесом каталітичного риформінгу (селектоформінга) - високооктанових бензинів. Залежно від цільового призначення в якості сировини КГД можуть використовуватися бензинові керосино-газойлеві або масляні фракції прямої перегонки нафти. Селективність їх дії обумовлена специфічної пористою структурою: через вхідні вікна можуть проникати і контактувати з активними центрами (володіють біфункціонального властивостями) тільки молекули н - алканових вуглеводнів певних розмірів. В результаті проведення процесу КГД (в умовах, схожих з режимами процесів гідрообессеріва-ня газойля) досягається значне (на 25 - 60 С) зниження температури застигання і температури помутніння і поліпшення фільтрованості денормалізатов КГД при виходах 70 - 90% і одночасному утворенні високооктанових бензинів. Процес КГД найбільш ефективний при облагороджування сировини, що містить відносно невисоку кількість - алканів (менше 10%), переробка якого традиційними процесами депарафінізації з економічних і технологічних причин недоцільна. Використання процесу КГД дозволяє значно розширити сировинну базу виробництв дизельних палив зимових і арктичних сортів.

Проблема отримання нізкозастивающіх моторних палив (а також масел) може бути вирішена включенням в схеми НПЗ нового ефективного і досить універсального процесу - каталітичної гідроде-парафінізаціі (КГД) нафтових фракцій. Процеси КГД знаходять в останні роки все більш широке застосування за кордоном при отриманні нізкозастивающіх реактивних і дизельних палив, мастил і в поєднанні з процесом каталітичного риформінгу (селект-формінг) - високооктанових бензинів. Залежно від цільового призначення в якості сировини КГД можуть використовуватися бензинові керосино-газойлеві або масляні фракції прямої перегонки нафти. Процес КГД заснований на видаленні з нафтових фракцій н-алканових вуглеводнів селективним Гідрокрекінгом в присутності металлоцеолітних каталізаторів на основі деяких типів узкопорістих цеолітів (еріоніта, морденіта, SZM-5 та ін.) - Селективність їх дії обумовлена специфічної пористою структурою: через вхідні вікна можуть проникати і контактувати з активними центрами (володіють біфункціонального властивостями) тільки молекули н-алканових вуглеводнів певних розмірів. В результаті проведення процесу КГД (в умовах, схожих з режимами процесів гидрообессеривания газойля) досягається значне (на 25 - 60 С) зниження температури застигання і температури помутніння і поліпшення фільтрованості денормалізатов КГД при виходах 70 - 90% і одночасному утворенні високооктанових бензинів. Процес КГД найбільш ефективний при облагороджування сировини, що містить відносно невисоку кількість н-алканів (менше 10%), переробка якого традиційними процесами депарафінізації з економічних і технологічних причин недоцільна. Використання процесу КГД дозволяє значно розширити сировинну базу виробництв дизельних палив зимових і арктичних сортів.

Каталітичний крекінг зіграв визначну роль під час II світової війни - на основі бензину каталітичного крекінгу було налагоджено масове виробництво високооктанового авіаційного палива. Після закінчення війни, коли потреба в авіаційному бензині впала, а попит на керосино-газойлеві (дизельні) фракції зріс, установки каталітичного крекінгу перевели в основному на переробку утяжеленного сировини для отримання високооктанового автомобільного бензину. В даний час у вітчизняній і зарубіжній практиці переважає цей варіант роботи. Початок переходу промислових установок каталітичного крекінгу в 60 - х роках на цеоліт-містять каталізатори дозволило значно інтенсифікувати цей процес по виходу бензину.