А   Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 


Асиметрія - індікатріса

Асиметрія індикатриси вперед - назад на кривих, наведених в роботі[16], Мабуть, не виявляється. Тому представляють великий інтерес подальші дослідження індикатриси розсіяння, які могли б дати додатковий матеріал для зіставлення з теорією. Зауважимо, що відступу форми індикатриси від теоретичної (і зокрема, її асиметрія) можуть свідчити про часткову когерентності комбінаційного розсіювання світла в рідинах.

Індикатриса розсіювання при різних параметрах дифракції. Метод асиметрії індикатриси заснований на вимірюванні ступеня асиметрії індикатриси розсіювання світла, яка несе інформацію про розмір часток в дисперсному потоці.

Наявність же асиметрії індикатриси розсіяння про максимумом з боку кутів, менших дзеркального (див. Рис 1.7 при 0035), а також ефект аномального відображення не можуть бути пояснені в рамках теоретичної моделі поверхневого відображення. Ми приходимо до необхідності розглянути теоретичні моделі об'ємного відображення, в яких характеристики кутового спектра відбиття розраховуються на основі моделі неоднорідного перехідного шару. У роботах[5, 30, 32]залучалися різні моделі перехідного олоя, а також, на відміну від теорії Бекмана, більш строго (без використання наближення Кірхгофа) розглядалася електродинамічна частина завдання.

Показником ступеня асиметрії індикатриси розсіяння служить відношення Л //2-інтенсивностей розсіяного світла-вперед і назад під кутом р до напрямку падаючого випромінювання /о.

Індикатриси комбінаційного розсіювання світла для різних ліній. а ССЦ. б бензол. Спостерігалася в роботі[13]асиметрія індикатриси інтенсивності становить до 30% У сильно поляризованих ліній.

Індикатриса розсіювання при різних параметрах дифракції. Метод асиметрії індикатриси заснований на вимірюванні ступеня асиметрії індикатриси розсіювання світла, яка несе інформацію про розмір часток в дисперсному потоці.

Параметр q є першим моментом індикатриси розсіяння і називається фактором асиметрії індикатриси. Величини 1 - ред і b можуть бути інтерпретовані як інтегральна частка енергії, розсіяною вперед і назад відповідно.

При великих Т - Тс помилка у визначенні L зростає, так як асиметрія індикатриси зменшується. Для лінійної ділянки параметр /(радіус прямої кореляції), визначений за формулою Дебая (12 L2 (T - ТС) /ТС), виявився рівним - 12 А. Помилка у визначенні /при Т - Тс 002 - 004 становить 5%, при Г - Гс001 помилка зростає до 10 - 15% внаслідок неточності визначення Т - Тс. Параметр /, певний безпосередньо з нахилу прямої Орнштейна - Церніке, як для критичної концентрації, так і для інших концентрацій розчину має таке ж значення. Чи не спостерігається ніякого збільшення /при наближенні до критичної точки.

У роботі[287]наведені результати розрахунків діаметра ослаблення, індикатриси розсіяння і фактора асиметрії індикатриси для різних компонентів аерозолю в залежності від довжини хвилі в діапазоні01 - 100 мкм, а також аерозольних оптичних товщин для трьох шарів атмосфери. Вивчено чутливість оптичних характеристик аерозолю до варіацій комплексного показника заломлення і мікроструктури аерозолю. За даними про оптичну товщині і діаметрі ослаблення знайдений і зіставлений з наявними результатами спостережень вертикальний профіль лічильної концентрації частинок.

Ця формула призводить до зменшення коефіцієнта розсіювання, тим більшого, ніж різкіше виражена асиметрія індикатриси розсіяння.

Таким чином, індікатріса розсіяного світла є несиметричною кривої. Асиметрія індикатриси тим сильніше виражена, чим більше радіус кореляції L. У цьому відношенні роль радіуса кореляції аналогічна радіусу частинки при розсіянні світла на великих частинках. При 9 0 права частина співвідношення (5) у критичній точці звертається в нескінченність. Пізніше в ряді робіт[11, 12, 13]теорія Орнстейна і Зерніке отримала більш тверде обгрунтування і деталізацію.

Індикатриса розсіювання при різних параметрах дифракції.

При малих розмірах частинок (К) індікатріса розсіювання є симетричною. Зі збільшенням розміру часток частка світла, розсіяного вперед, зростає (ефект Мі) і індікатріса втрачає симетрію відносно площини, перпендикулярної до падаючого променю. Залежно від розміру і концентрації частинок (виду індикатриси розсіяння) застосовують різні методи визначення розміру часток: метод асиметрії індикатриси, метод ослаблення, метод вимірювання спектральних коефіцієнтів, ослаблення, метод малих кутів.

При більш високих значеннях р кутовий розподіл розсіяного випромінювання відрізняється від релєєвського. Різко зростає розсіювання вперед у напрямку розповсюдження падаючого випромінювання. Воно концентрується в малому тілесному куті за цим напрямком. Ще більш помітно змінюється коефіцієнт асиметрії індикатриси розсіяння г]вп /Нз - Проведені розрахунки показали, що зі зменшенням р і збільшенням X величина т) Нз зростає, прагнучи до свого асимптотичному значенням Г нз 0 5 для частинок вуглецю малих розмірів з релєєвськой індикатриси розсіяння. Навпаки, зі збільшенням р величина т]нз помітно зменшується, прагнучи до нуля при р - оо.