А   Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 


Квазігеоїда

Квазігеоїда не є рівної поверхнею сили тяжіння.

Висоти квазігеоїда і ухилення схилу, обчислені за допомогою аномалій Фая, відповідають конденсації топографічних мас на поверхню Н Щ const, що проходить лерез досліджувану точку.

Це означає, що на океанах геоид збігається з квазігеоїда.

Система висот, які виходять з геодезичних вимірювань, дає можливість точно визначити іншу поверхню, названу М. С. Молоденським квазігеоїда. Однак поверхні геоїда і квазігеоїда дуже близькі: на океанах вони збігаються, на рівнині розходяться всього на кілька сантиметрів, в горах відмінність може становити півметра.

Але оскільки положення геоїда під материками не може бути точно визначено, то за рівень моря доводиться приймати поверхню квазігеоїда, щодо якого відраховуються нормальні висоти, зображувані на топографічних картах.

Щоб отримати в гірських районах таку ж точність, як і в рівнинних, необхідно тим чи іншим способом виключити з аномалій сили тяжіння вплив топографічних мас і все обчислення (висот квазігеоїда і ухилень схилу) виробляти в поле залишкових аномалій. Потім необхідно відновити вплив виключених мас безпосередньо на висоти квазігеоїда і ухилення схилу. Таким чином, висоти квазігеоїда і ухилення схилу будуть перебувати як сума двох доданків - впливу топографічних мас ц впливу аномальних мас, яке обчислюється за формулами Стокса і Венинг-Мейнес.

Система висот, які виходять з геодезичних вимірювань, дає можливість точно визначити іншу поверхню, названу М. С. Молоденським квазігеоїда. Однак поверхні геоїда і квазігеоїда дуже близькі: на океанах вони збігаються, на рівнині розходяться всього на кілька сантиметрів, в горах відмінність може становити півметра.

Якщо гравіметричні ухилення схилу, що входять в формулу (II. Венинг-Мейнес, а висоти квазігеоїда - за формулою Стокса, то зону інтегрування необхідно прийняти загальної для обох пунктів. Це умова дотримується при застосуванні еліптичної палетки для обчислення гравіметричної поправки. Щоб отримати в гірських районах таку ж точність, як і в рівнинних, необхідно тим чи іншим способом виключити з аномалій сили тяжіння вплив топографічних мас і все обчислення (висот квазігеоїда і ухилень схилу) виробляти в поле залишкових аномалій. Потім необхідно відновити вплив виключених мас безпосередньо на висоти квазігеоїда і ухилення схилу. Таким чином, висоти квазігеоїда і ухилення схилу будуть перебувати як сума двох доданків - впливу топографічних мас ц впливу аномальних мас, яке обчислюється за формулами Стокса і Венинг-Мейнес.

Щоб отримати в гірських районах таку ж точність, як і в рівнинних, необхідно тим чи іншим способом виключити з аномалій сили тяжіння вплив топографічних мас і все обчислення (висот квазігеоїда і ухилень схилу) виробляти в поле залишкових аномалій. Потім необхідно відновити вплив виключених мас безпосередньо на висоти квазігеоїда і ухилення схилу. Таким чином, висоти квазігеоїда і ухилення схилу будуть перебувати як сума двох доданків - впливу топографічних мас ц впливу аномальних мас, яке обчислюється за формулами Стокса і Венинг-Мейнес.