А   Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 


Калькуляція - продукція

Калькуляція продукції на промислових підприємствах буває планова і звітна, а на підприємствах громадського харчування - тільки нормативна, складена виходячи з норм, встановлених збірками рецептур.

Для калькуляції продукції в ньому немає потреби[151 с. Тут в кілька нечіткій формі вказується на попроцессний характер розглянутого методу.

Методи калькуляції продукції дозволяють істотно зменшувати терміни проведення розрахунків собівартості конкретних видів продукції при збереженні високої точності.

Під калькуляцією продукції розуміється облік витрат на виробництво продукції і визначення її собівартості.

Попроцессний метод калькуляції продукції полягає в тому, що облік витрат ведеться за технологічними процесами. Він використовується на підприємствах з масовим виробництвом однотипної продукції, в якому досить чітко виділяються кілька стадій переробки. Собівартість одиниці продукції в цьому методі визначається шляхом ділення суми витрат по окремих процесів на число випущених виробів.

Облік виробничих витрат і калькуляція продукції енергоцехів здійснюється 1) в енерг'ремонтних цехах - по нормативному і по замовленому методу; 2) в Енергоцех - по передільного методу із застосуванням елементів нормативного обліку.

Переробний метод застосовується переважно для калькуляції продукції заготівельних і допоміжних цехів. Розподіл технологічного процесу на переділи має забезпечувати правильне визначення обсягу виготовленої продукції або напівфабрикатів, а також залишків незавершеного виробництва по кожному переділу. Об'єктом калькулювання є одиниця знеособленої продукції.

Діючі в даний час форми калькуляції продукції енергопідприємств були встановлені в 1938 р і багато в чому застаріли. Вони не враховують значних змін у виробничій структурі підприємств (наприклад, поява електростанцій блочного типу) і розвиток нових типів енергоустановок (газотурбінних, атрмних електростанцій), в них виділені як самостійні деякі статті витрат, що мають другорядне значення (послуги допоміжних виробництв), і в той же час відсутня, наприклад, стаття витрат з водопідготовки, яка на сучасних електростанціях грає велику роль. Удосконалення форм калькуляцій продукції енергопідприємств має здійснюватися на основі єдиних принципів з урахуванням різноманітності типів, технологічних схем і організаційної структури енергопідприємств.

Тому на ТЕС застосовується так званий попередільний метод калькуляції продукції - за стадіями виробництва. При цьому витрати попередніх стадій виробництва не включаються до витрат наступних стадій, і собівартість енергії на ТЕС є зведенням витрат всіх цехів і загальностанційних.

Порівнюючи планову калькуляцію собівартості продукції на проектованому об'єкті з калькуляцією продукції, що випускається аналогічним підприємством, і з діючими оптовими цінами на дану продукцію, визначають рентабельність виробництва.

Порівнюючи планову калькуляцію собівартості продукції на проектованому об'єкті з калькуляцією продукції, що випускається аналогічним підприємством, і з діючими оптовими цінами на дану продукцію, визначають рентабельність виробництва.

Особливості ціноутворення на підприємствах громадського харчування характеризуються перш за все методикою - калькуляції продукції власного виробництва.

Цукор, чай, що надходять на підприємства громадського харчування, оприбутковують і включають в калькуляцію продукції власного виробництва за розрахунковими цінами, виходячи з норм витрати, націнок і вартості чаю, що реалізується покупцям склянками. Так, продажна ціна склянки чаю з цукром при закладці чаю на склянку 2 г і цукру - 16 г в ресторанах вищої і першої категорії складе 5 коп.

Виділення даних з обліку витрат з видобутку нафти і попутного газу дозволяють поряд з визначенням витрат за видами виробництв здійснювати також калькуляцію продукції.

Коригування собівартості одиниці продукції за варіантом з меншим річним випуском проводиться в основному за рахунок зміни величини умовно-постійної частини накладних витрат в калькуляції продукції.

Так як амортизація є складовою частиною витрат, порядок і техніка її нарахування та відображення по рахунках витрат, а потім включення в собівартість продукції, виконаних робіт і наданих послуг будуть розглянуті в главі з обліку витрат виробництва і калькуляції продукції.

Це облік прямих витрат (в матеріаломістких виробництвах окремо виділяється облік витрати матеріалів), облік незавершеного виробництва, облік витрат на обслуговування виробництва і управління, облік витрат допоміжного виробництва, облік браку, облік собівартості товарного випуску, калькуляція продукції.

Норматив чистої продукції на одиницю виробу розраховують на базі оптової ціни, прийнятої в плані шляхом - виключення з неї матеріальних витрат, врахованих в цій ціні. Матеріальні витрати визначають на основі калькуляції продукції, прийнятої при затвердженні оптової ціни.

Звітні приватні енергобаланси складаються тільки як розподільні. Вони призначені для загального контролю над енерговикористанням, калькуляції продукції та визначенні-ня результатів госпрозрахункової діяльності підрозділів На відміну від балансів аналітичного виду загальна витрата енергії в розподільних балансах не поділяється на кінцевий витрата і втрати за елементами. Планові і проектні баланси також складаються тільки як розподільні. Нормативні ж і дослідні баланси частіше складаються в аналітичному вигляді. За рівнем енерговикористання дослідні баланси, зазвичай налагоджувальні можуть відповідати фактичному, технічно або економічно обгрунтувати 1 ванному рівню.

В процесі виробництва енергії на теплових електростанціях (ТЕС) чітко виділяються окремі технологічні стадії (переділи) перетворення одного виду енергії в інший. Тому на ТЕС застосовується так званий попередільний метод калькуляції продукції - за стадіями виробництва. При цьому витрати попередніх стадій виробництва не включаються до витрат наступних стадій, і собівартість енергії на ТЕС є зведенням витрат всіх цехів і загальностанційних.

В процесі виробництва енергії на ТЕС чітко виділяються окремі технологічні стадії (переділи) перетворення одного виду енергії в інший. Тому на ТЕС застосовується так званий попередільний метод калькуляції продукції - за стадіями виробництва. При цьому витрати попередніх стадій виробництва не включаються до витрат наступних стадій і собівартість енергії на ТЕС є зведенням витрат всіх цехів і загальностанційних.

Далі для калькулювання граничних витрат потрібні технологічні карти і нормативи трудомісткості. Планові ставки граничних витрат множаться на відповідні показники випуску і виходять величини, які закладаються в калькуляцію продукції. Тут виникає причинно-наслідковий зв'язок між продуктом і витратами.

В ході складання, аналізу енергобалансі і оптимізації їх структури повинні вирішуватися всі головні завдання з обліку і планування функціонування, розвитку і технічного переозброєння енергогосподарства, а саме: контроль енерговикористання і калькуляція продукції; оцінка досягнутого рівня енерговикористання та визначення резервів його підвищення; визначення оптимальних напрямів, способів і розмірів використання первинних, перетворених і вторинних енергоресурсів; переклад процесів на раціональні види і параметри енергоносіїв; обгрунтування напрямків технічного переозброєння енергогосподарства; вибір джерел енергопостачання та схем використання БЕР; техніко-економічне обґрунтування норм споживання енергоресурсів.

Діючі в даний час форми калькуляції продукції енергопідприємств були встановлені в 1938 р і багато в чому застаріли. Вони не враховують значних змін у виробничій структурі підприємств (наприклад, поява електростанцій блочного типу) і розвиток нових типів енергоустановок (газотурбінних, атрмних електростанцій), в них виділені як самостійні деякі статті витрат, що мають другорядне значення (послуги допоміжних виробництв), і в Водночас відсутня, наприклад, стаття витрат з водопідготовки, яка на сучасних електростанціях грає велику роль. Удосконалення форм калькуляцій продукції енергопідприємств має здійснюватися на основі єдиних принципів з урахуванням різноманітності типів, технологічних схем і організаційної структури енергопідприємств.

Замість 15 статей в калькуляції окремого продукту буде тільки 5 агрегованих, що, безумовно, скоротить обсяг калькуляційної роботи і зробить краще осяжній отриману в калькуляції інформацію. Укрупнення статей собівартості не означає безповоротної втрати аналітичної інформації. Внутрішню калькуляцію продукції і послуг допоміжних виробництв, обслуговуючих господарств також слід будувати за скороченою номенклатурою укрупнених статей. Не претендуючи на вичерпне рішення цього питання навіть для промисловості вважаємо корисною дослідницьку роботу в цьому напрямку в усіх галузях народного господарства.