А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
Железооксідние каталізатор
Железооксідние каталізатори мають високу механічну міцність, технологія їх отримання проста. Для їх приготування можуть бути використані широко доступні реактиви, при цьому входять до складу останніх домішки, за винятком іонів хлору, не впливають на каталітичну активність отриманого оксиду заліза в окисленні сірководню.
Принципова технологічна схема дегідрірованія ізоаміленов на каталізаторі типу К-24. 1 - піч. 2 реактор. 3 - котли-утилізатори. 4 8 - скрубери. 5 9 - насоси. 6710 11 - теплообмінники. Потоки. I - водяна пара. II - ізоамілени. III - контактний газ. IV - ХЗК. V - вторинний пар. Железооксідние каталізатори при розведенні вихідної сировини водяною парою здатні тривалий час працювати в режимі саморегенерації. З цієї причини регенерація каталізатора повітрям з технологічної схеми виключена, вона проводиться водяною парою тільки в міру необхідності або при стабільному зниженні показників роботи. При цьому в роботі знаходиться тільки один реактор, відпала необхідність в дорогих імпортних гідроприводних засувках.
Железооксідние каталізатори мають високу механічну міцність, технологія їх отримання проста. Для приготування таких каталізаторів можуть бути використані широко доступні реактиви, при цьому входять до їх складу домішки, за винятком іонів хлору, не впливають на каталітичну активність отриманого оксиду заліза в окисленні сірководню.
Виробництво железооксідние каталізатора включає стадії осадження гідроксиду заліза (II) аміачною водою з розчину сульфату желе-за (П), окислення Fe (OH) 2 до Fe (OH) 3 і подальшого зневоднення його при прожаренні.
Характерною особливістю железооксідние каталізаторів є їх здатність проводити реакцію окислення сірководню та в присутності великої кількості вуглеводнів природного газу, які при цьому не піддаються окислювальним перетворенням. Це дає можливість використовувати железооксідние каталізатори для очищення природного газу від сірководню з одночасним отриманням елементної сірки.
При випробуванні железооксідние каталізатора на всіх температурних режимах спостерігалося зниження концентрації сірководню після реактора, причому не відбувалося збільшення концентрації діоксиду сірки в газах, що говорить про високу селективності обраного каталізатора в жорстких умовах вологою реакційного середовища.
Характерною особливістю железооксідние каталізаторів є їх здатність проводити реакцію окислення сірководню в присутності великої кількості вуглеводнів природного газу, які при цьому не піддаються окислювальним перетворенням. Це дає можливість використовувати железооксідние каталізатори для очищення природного газу від сірководню з одночасним отриманням елементної сірки.
Окислення сірководню на железооксідние каталізаторах при температурі225 - 300 С і об'ємній швидкості до 15000 ч 1 характеризується конверсією сірководню 95 - 100% при селективності освіти елементної сірки 95 - 99%: При цих температурах утворюється сірка НЕ відкладається на поверхні каталізатора, а виводиться з реакційної зони в газоподібному вигляді. Процес рекомендується проводити при малому часу контакту з тим, щоб запобігти або знизити утворення високомолекулярної сірки St і Sr Зменшення часу контакту сприяє також підвищення селективності процесу за рахунок зниження ступеня перетворення сірководню в діоксид сірки в результаті послідовної реакції доокісленіе утворюється сірки.
Крім кальційнікельфосфатних контактів (наприклад, ІМ-2204) застосовують железооксідние каталізатори (наприклад, К-16), що містять 25 - 90% Fe2O3 2 - 50% Сг2О3 до 15% До СОз і інші компоненти.
Дослідною лабораторією АТ Каучук проведено комплекс досліджень по екструзійного формуванню фігурних железооксідние каталізаторів дегідрування.
Як гетерогенних каталізаторів раніше застосовували стирол-контакти на основі ZnO, але тепер використовують тільки железооксідние каталізатори, що містять 55 - 80% Fe2O3 2 - 28% СгзОз, 15 - 35% К СОз, і деякі оксидні добавки. Вважається, що К2СО3 сприяє саморегенерації каталізатора за рахунок конверсії вуглецевих відкладень водяною парою. Каталізатор працює безперервно протягом 1 - 2 місяців, після чого його регенерують, випалюючи кокс повітрям; загальний термін служби каталізатора 1 - 2 роки.
Принципова схема установки. Завантаження каталізатора в реактор, розігрів і висновок на певний режим проводилися однаково для всіх зразків за методикою, прийнятої нами для випробувань железооксідние каталізаторів.
Характерною особливістю железооксідние каталізаторів є їх здатність проводити реакцію окислення сірководню та в присутності великої кількості вуглеводнів природного газу, які при цьому не піддаються окислювальним перетворенням. Це дає можливість використовувати железооксідние каталізатори для очищення природного газу від сірководню з одночасним отриманням елементної сірки.
Характерною особливістю железооксідние каталізаторів є їх здатність проводити реакцію окислення сірководню в присутності великої кількості вуглеводнів природного газу, які при цьому не піддаються окислювальним перетворенням. Це дає можливість використовувати железооксідние каталізатори для очищення природного газу від сірководню з одночасним отриманням елементної сірки.
Надлишок водню не тільки запобігає протіканню реакції диспропорціонування з виділенням вуглецю, а й гальмує деструкцію метану і дозволяє підтримувати активність каталізатора риформінгу метану на певному рівні за рахунок більш м'якого режиму його роботи. На деяких установках виробництва водню каталітичне перетворення органічних сполук сірки здійснюється на железооксідние каталізаторі марки 481 - Сі. Свіжий каталізатор, що складається на 80 - 86 5% з неактивною.
Реакція каталізується також металами, проте в деяких випадках каталізатори з нульовою валентністю можуть сильно дезактивується через можливе каталізу реакції будуар (2СО З СО2), що викликає значні відкладення вуглецю на каталізаторі. Якщо у железооксідние каталізаторів ставлення ШО /СО досить низька, то оксид відновлюється до металевого заліза.
Зі схеми випливає, що крім а-метілстірола при протіканні побічних реакцій з кумола утворюються бензол, толуол, стирол, метан, етилен, пропилен. Побічні продукти знижують селективність процесу. При високих температурах (530 - 600 С) на железооксідние каталізаторах в умовах розведення водою (співвідношення водатаз Л, 15 - 20) протікає переважно реакція дегідрування до а-метілстірола.
Железооксідние каталізатори мають високу механічну міцність, технологія їх отримання проста. Для їх приготування можуть бути використані широко доступні реактиви, при цьому входять до складу останніх домішки, за винятком іонів хлору, не впливають на каталітичну активність отриманого оксиду заліза в окисленні сірководню. З її підвищенням значно зменшується питома поверхня каталізаторів і питомий об'єм пір. При цьому знижується активність, проте, зростає селективність в освіті елементної сірки. За відомим в даний час даними, оптимальною температурою прожарювання для железооксідние каталізаторів є 600 - 700 С. Для запобігання спікання оксиду заліза в процесі приготування каталізаторів може бути застосований метод нанесення активної маси на пористий носій. При цьому в каталізаторі зберігаються пори середнього діаметра, що забезпечують високу каталітичну активність. Завдані каталізатори мають перед масовими ще й ту перевагу, що вони проявляють вищу селективність і мають високу механічну міцність.
Железооксідние каталізатори мають високу механічну міцність, технологія їх отримання проста. Для приготування таких каталізаторів можуть бути використані широко доступні реактиви, при цьому входять до їх складу домішки, за винятком іонів хлору, не впливають на каталітичну активність отриманого оксиду заліза в окисленні сірководню. З підвищенням температури прожарювання значно зменшується питома поверхня каталізаторів і питомий об'єм пір. При цьому знижується активність каталізаторів, проте зростає їх селективність в освіті елементної сірки. За відомим в даний час даними, оптимальною температурою прожарювання ддя железооксідние каталізаторів є 600 - 700 С. Для запобігання спікання оксиду заліза в процесі приготування каталізаторів може бути застосований метод нанесення активної маси на пористий носій, при цьому в каталізаторі зберігаються пори середнього діаметра, що забезпечують високу каталітичну активність. Перетворення сірководню на цих каталізаторах в елементну сірку навіть при 200 С протікає неселективно, а з підвищенням температури селективність ще більш знижується. Завдані каталізатори мають перед масивними ще й ту перевагу, що, не уступаючи останнім в активності вони виявляють більш високу селективність і мають більш високу механічну міцність.
Принципова технологічна схема дегідрірованія ізоаміленов на каталізаторі типу К-24. 1 - піч. 2 реактор. 3 - котли-утилізатори. 4 8 - скрубери. 5 9 - насоси. 6710 11 - теплообмінники. Потоки. I - водяна пара. II - ізоамілени. III - контактний газ. IV - ХЗК. V - вторинний пар. Железооксідние каталізатори при розведенні вихідної сировини водяною парою здатні тривалий час працювати в режимі саморегенерації. З цієї причини регенерація каталізатора повітрям з технологічної схеми виключена, вона проводиться водяною парою тільки в міру необхідності або при стабільному зниженні показників роботи. При цьому в роботі знаходиться тільки один реактор, відпала необхідність в дорогих імпортних гідроприводних засувках.
Железооксідние каталізатори мають високу механічну міцність, технологія їх отримання проста. Для приготування таких каталізаторів можуть бути використані широко доступні реактиви, при цьому входять до їх складу домішки, за винятком іонів хлору, не впливають на каталітичну активність отриманого оксиду заліза в окисленні сірководню.
Виробництво железооксідние каталізатора включає стадії осадження гідроксиду заліза (II) аміачною водою з розчину сульфату желе-за (П), окислення Fe (OH) 2 до Fe (OH) 3 і подальшого зневоднення його при прожаренні.
Характерною особливістю железооксідние каталізаторів є їх здатність проводити реакцію окислення сірководню та в присутності великої кількості вуглеводнів природного газу, які при цьому не піддаються окислювальним перетворенням. Це дає можливість використовувати железооксідние каталізатори для очищення природного газу від сірководню з одночасним отриманням елементної сірки.
При випробуванні железооксідние каталізатора на всіх температурних режимах спостерігалося зниження концентрації сірководню після реактора, причому не відбувалося збільшення концентрації діоксиду сірки в газах, що говорить про високу селективності обраного каталізатора в жорстких умовах вологою реакційного середовища.
Характерною особливістю железооксідние каталізаторів є їх здатність проводити реакцію окислення сірководню в присутності великої кількості вуглеводнів природного газу, які при цьому не піддаються окислювальним перетворенням. Це дає можливість використовувати железооксідние каталізатори для очищення природного газу від сірководню з одночасним отриманням елементної сірки.
Окислення сірководню на железооксідние каталізаторах при температурі225 - 300 С і об'ємній швидкості до 15000 ч 1 характеризується конверсією сірководню 95 - 100% при селективності освіти елементної сірки 95 - 99%: При цих температурах утворюється сірка НЕ відкладається на поверхні каталізатора, а виводиться з реакційної зони в газоподібному вигляді. Процес рекомендується проводити при малому часу контакту з тим, щоб запобігти або знизити утворення високомолекулярної сірки St і Sr Зменшення часу контакту сприяє також підвищення селективності процесу за рахунок зниження ступеня перетворення сірководню в діоксид сірки в результаті послідовної реакції доокісленіе утворюється сірки.
Крім кальційнікельфосфатних контактів (наприклад, ІМ-2204) застосовують железооксідние каталізатори (наприклад, К-16), що містять 25 - 90% Fe2O3 2 - 50% Сг2О3 до 15% До СОз і інші компоненти.
Дослідною лабораторією АТ Каучук проведено комплекс досліджень по екструзійного формуванню фігурних железооксідние каталізаторів дегідрування.
Як гетерогенних каталізаторів раніше застосовували стирол-контакти на основі ZnO, але тепер використовують тільки железооксідние каталізатори, що містять 55 - 80% Fe2O3 2 - 28% СгзОз, 15 - 35% К СОз, і деякі оксидні добавки. Вважається, що К2СО3 сприяє саморегенерації каталізатора за рахунок конверсії вуглецевих відкладень водяною парою. Каталізатор працює безперервно протягом 1 - 2 місяців, після чого його регенерують, випалюючи кокс повітрям; загальний термін служби каталізатора 1 - 2 роки.
Принципова схема установки. Завантаження каталізатора в реактор, розігрів і висновок на певний режим проводилися однаково для всіх зразків за методикою, прийнятої нами для випробувань железооксідние каталізаторів.
Характерною особливістю железооксідние каталізаторів є їх здатність проводити реакцію окислення сірководню та в присутності великої кількості вуглеводнів природного газу, які при цьому не піддаються окислювальним перетворенням. Це дає можливість використовувати железооксідние каталізатори для очищення природного газу від сірководню з одночасним отриманням елементної сірки.
Характерною особливістю железооксідние каталізаторів є їх здатність проводити реакцію окислення сірководню в присутності великої кількості вуглеводнів природного газу, які при цьому не піддаються окислювальним перетворенням. Це дає можливість використовувати железооксідние каталізатори для очищення природного газу від сірководню з одночасним отриманням елементної сірки.
Надлишок водню не тільки запобігає протіканню реакції диспропорціонування з виділенням вуглецю, а й гальмує деструкцію метану і дозволяє підтримувати активність каталізатора риформінгу метану на певному рівні за рахунок більш м'якого режиму його роботи. На деяких установках виробництва водню каталітичне перетворення органічних сполук сірки здійснюється на железооксідние каталізаторі марки 481 - Сі. Свіжий каталізатор, що складається на 80 - 86 5% з неактивною.
Реакція каталізується також металами, проте в деяких випадках каталізатори з нульовою валентністю можуть сильно дезактивується через можливе каталізу реакції будуар (2СО З СО2), що викликає значні відкладення вуглецю на каталізаторі. Якщо у железооксідние каталізаторів ставлення ШО /СО досить низька, то оксид відновлюється до металевого заліза.
Зі схеми випливає, що крім а-метілстірола при протіканні побічних реакцій з кумола утворюються бензол, толуол, стирол, метан, етилен, пропилен. Побічні продукти знижують селективність процесу. При високих температурах (530 - 600 С) на железооксідние каталізаторах в умовах розведення водою (співвідношення водатаз Л, 15 - 20) протікає переважно реакція дегідрування до а-метілстірола.
Железооксідние каталізатори мають високу механічну міцність, технологія їх отримання проста. Для їх приготування можуть бути використані широко доступні реактиви, при цьому входять до складу останніх домішки, за винятком іонів хлору, не впливають на каталітичну активність отриманого оксиду заліза в окисленні сірководню. З її підвищенням значно зменшується питома поверхня каталізаторів і питомий об'єм пір. При цьому знижується активність, проте, зростає селективність в освіті елементної сірки. За відомим в даний час даними, оптимальною температурою прожарювання для железооксідние каталізаторів є 600 - 700 С. Для запобігання спікання оксиду заліза в процесі приготування каталізаторів може бути застосований метод нанесення активної маси на пористий носій. При цьому в каталізаторі зберігаються пори середнього діаметра, що забезпечують високу каталітичну активність. Завдані каталізатори мають перед масовими ще й ту перевагу, що вони проявляють вищу селективність і мають високу механічну міцність.
Железооксідние каталізатори мають високу механічну міцність, технологія їх отримання проста. Для приготування таких каталізаторів можуть бути використані широко доступні реактиви, при цьому входять до їх складу домішки, за винятком іонів хлору, не впливають на каталітичну активність отриманого оксиду заліза в окисленні сірководню. З підвищенням температури прожарювання значно зменшується питома поверхня каталізаторів і питомий об'єм пір. При цьому знижується активність каталізаторів, проте зростає їх селективність в освіті елементної сірки. За відомим в даний час даними, оптимальною температурою прожарювання ддя железооксідние каталізаторів є 600 - 700 С. Для запобігання спікання оксиду заліза в процесі приготування каталізаторів може бути застосований метод нанесення активної маси на пористий носій, при цьому в каталізаторі зберігаються пори середнього діаметра, що забезпечують високу каталітичну активність. Перетворення сірководню на цих каталізаторах в елементну сірку навіть при 200 С протікає неселективно, а з підвищенням температури селективність ще більш знижується. Завдані каталізатори мають перед масивними ще й ту перевагу, що, не уступаючи останнім в активності вони виявляють більш високу селективність і мають більш високу механічну міцність.