А   Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 


Успіхи - соціалістична країна

Успіхи соціалістичних країн викликають злість і заздрість реакціонерів.

Успіхи соціалістичних країн надають зростання всебічний вплив на народи несоціалістичних держав, революціонізіруяі прискорюючи розвиток всього людства по шляху прогресу. Нині не імперіалізм, а соціалізм визначає головний напрямок світового розвитку.

Успіхи соціалістичних країн в економічній, соціальній та політичній галузях роблять величезний вплив на всіосновні процеси, що відбуваються в капіталістичному світі, і перш за все на розвиток світового революційного процесу. Тим часом імперіалізм прагне перевести змагання двох систем на мову військового протиборства. Спонукальними мотивами тут є:хижацькі апетити фабрикантів зброї і впливових військово-бюрократичних угруповань, корислива зацікавленість монополій в джерелах сировини і ринки збуту, страх буржуазії перед відбуваються змінами і спроби вирішити за рахунок соціалізму власнізагострюються проблеми.

Успіхи соціалістичних країн надають зростання всебічний вплив на народи несоціалістичних держав, революціонізіруя і прискорюючи розвиток всього людства по шляху прогресу. Нині не імперіалізм, а соціалізмвизначає головний напрямок світового розвитку.

Успіхи соціалістичних країн переконливо говорять про те, що соціалізму належить майбутнє. Навпаки, капіталізм - це суспільство, позбавлене майбутнього. Він означає експлуатацію трудящих, соціально-політичний ідуховний гніт, безробіття, расову та національну дискримінацію, колоніалізм і неоколоніалізм. Він породжує глибокий моральний криза суспільства, духовну деградацію, споживацьке ставлення до життя, культ насильства, деформуючі особистість.

Економічні танауково-технічні успіхи соціалістичних країн, класова боротьба змушують капітал іти й на певні поступки трудящим в соціальній сфері. Він прагне замаскувати зростаюче збільшення ступеня їх експлуатації. Таким шляхом монополістичний капіталізмнамагається запобігати найбільш небезпечні для буржуазного ладу соціально-економічні потрясіння.

Страх перед революцією, успіхи соціалістичних країн, тиск робітничого руху змушують буржуазію йти на часткові поступки у відношенні заробітної плати,умов праці, соціального забезпечення. Але зростаюча дорожнеча й інфляція суцільно й поруч зводять нанівець ці поступки. Заробітна плата відстає від матеріальних і культурних потреб робітника і його сім'ї, зростаючих з розвитком суспільства. Навіть відносно високийрівень життя в невеликій групі капіталістично розвинених країн тримається на пограбуванні народів Азії, Африки і Латинської Америки, на нееквівалентний обмін, на дискримінації жіночої праці, на жорстокому гнобленні негрів і прийшлих робітників, а також на підвищенні ступеняексплуатації трудящих самих цих країн. Буржуазний міф про повної зайнятості виявився зловісної глузуванням - робітничий клас постійно страждає від масового безробіття, від невпевненості в завтрашньому дні. Незважаючи на окремі успіхи економічної боротьби робітничого класу, вЗагалом його стан в капіталістичному світі погіршується.

Страх перед революцією, успіхи соціалістичних країн, тиск робітничого руху змушують буржуазію йти на часткові поступки у відношенні заробітної плати, умов праці, соціального забезпечення. Алезростаюча дорожнеча й інфляція суцільно й поруч зводять нанівець ці поступки. Заробітна плата відстає від матеріальних і культурних потреб робітника і його сім'ї, зростаючих з розвитком суспільства. Навіть відносно високий рівень життя в невеликій групікапіталістично розвинених країн тримається на пограбуванні народів Азії, Африки і Латинської Америки, на нееквівалентний обмін, на дискримінації жіночої праці, на жорстокому гнобленні негрів і прийшлих робітників, а також па підвищенні ступеня експлуатації трудящих самих цихкраїн. Буржуазний міф про повної зайнятості виявився зловісної глузуванням - робітничий клас постійно страждає від масового безробіття, від невпевненості в завтрашньому дні. Незважаючи на окремі успіхи економічної боротьби робітничого класу, в цілому його положення вкапіталістичному світі погіршується.

У постанові ЦК КПРС 660 - й річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції наступним чином характеризується сутність і перспективи боротьби двох протилежних соціально-економічних систем: Успіхисоціалістичних країн переконливо говорять про те, що соціалізму належить майбутнє. Навпаки, капіталізм - це суспільство, позбавлене майбутнього. Він означає експлуатацію трудящих, соціально-політичний

Трудящі островаPеюньон радіють кожній перемозітрудящих цих країн як своєї власної. Вони знають, що успіхи соціалістичних країн безпосередньо надають позитивний і глибокий вплив на розвиток світової революції, а отже, на розвиток боротьби в нашій країні.

Незмірно виросли і зміцнілисили світу, соціалізму і національного визволення. Досягнуті ними перемоги в боротьбі з імперіалізмом і колоніалізмом, за мир і розрядку напруженості, успіхи соціалістичних країн вселяють нові надії й оптимізм, створюють сприятливі умови і для роботипрогресивній пресі.

В даний час капіталістична система в цілому переживає загальну кризу, поглиблюються її внутрішні протиріччя. Економіка капіталізму залишається нестійкою; як і раніше з повною силою діє основне протиріччякапіталістичного суспільства - суперечність між працею і капіталом; як ніколи, висока ступінь експлуатації пролетаріату. Страх перед революцією, успіхи соціалістичних країн, тиск робітничого руху змушують буржуазію йти на часткові поступки відноснозаробітної плати, умов праці, соціального забезпечення. Але зростаюча дорожнеча й інфляція суцільно й поруч зводять нанівець ці поступки Буржуазний міф про повної зайнятості виявився зловісної глузуванням - робітничий клас постійно страждає від масового безробіття, відневпевненості в завтрашньому дні. Таке становище робітничого класу закріплюється в нормах буржуазного трудового права і визначає їх експлуататорську суть.

Позиції імперіалізму в світовій економіці і політиці значно підірвані. Імперіалізм використовує всіможливості, щоб продовжити своє існування. Враховуючи сучасний рівень продуктивних сил, особливості класової боротьби у світовому масштабі, успіхи соціалістичних країн, наростання класових битв всередині капіталістичного світу, імперіалісти маневрують,прагнуть обмежити такі найбільш руйнівні і соціально небезпечні для себе явища, як анархія виробництва, економічні кризи, масове безробіття. Вони широко застосовують систему державного регулювання економіки, впроваджують нові, більшзамасковані, але по суті не менш жорстокі методи експлуатації трудя-щих.

Позиції імперіалізму в світовій економіці і політиці значно підірвані. Імперіалізм використовує всі можливості, щоб продовжити своє існування. Враховуючи сучасний рівеньпродуктивних сил, особливості класової боротьби у світовому масштабі, успіхи соціалістичних країн, наростання класових битв всередині капіталістичного світу, імперіалісти маневрують, прагнуть обмежити такі найбільш руйнівні і соціально небезпечні для себеявища, як анархія виробництва, економічні кризи, масове безробіття. Вони широко застосовують систему державного регулювання економіки, впроваджують нові, більш замасковані, але по суті не менш жорстокі методи експлуатації трудящих, підсилюютьсоціальну демагогію.

Перед лицем зміцнення міжнародних позицій соціалізму і неухильно зростаючою його мощі, під впливом успіхів міжнародного комуністичного і всього світового революційного руху імперіалізм все більше вдається до нової стратегії ітактиці. Він ставить на службу антикомунізму всю свою ідеологічну машину, всі засоби масової інформації, щоб послабити єдність світової системи соціалізму, розколоти ряди міжнародного революційного руху, всіх прогресивних сил світу. Не припиняютьсяспроби імперіалізму підірвати позиції соціалізму, єдність міжнародного комуністичного руху. Нарада закликало комуністичні і робітничі партії невпинно підвищувати пильність щодо підступів імперіалізму, рішуче викривати антикомунізм,повніше і глибше розкривати гуманні ідеали комунізму, переваги соціалізму, успіхи соціалістичних країн.

Кожна з них має свої переваги і недоліки. Фалькенгагена, а також чудові монографії А. І. Бродського 2 і В. К. Семенченко 3 в відоміймірою застаріли, в них в основному розглянуто розвиток електростатичних теорій розбавлених розчинів і приділено мало уваги термодинаміці цих систем. Видана в 1952 р. в російській перекладі книга Харнеда і Оуена 4 містить багато цікавого для вузького фахівцяматеріалу, але написана виключно формально і мало допомагає в розумінні особливостей концентрованих розчинів. Але й тут проблеми концентрованих систем приділено мало уваги; не відповідає сучасному рівню виклад питань іонної гідратації і сольватації; неводні розчини мало порушені; майже не відображені роботи радянських авторів. Більше уваги неводним розчинам приділено в дуже цікавою і багатою свіжими думками книзі Герні у, але і тут недостатньо висвітлені термодинамічні властивості, так як термодинамічний матеріал по неводним системам накопичений головним чином у період після виходу в світ цієї праці. Можна згадати ще невелику монографію Якові-шевський 7 що має в основному електрохімічний ухил, але об'єктивно відображає успіхи соціалістичних країн у вивченні розчинів. Однак і тут концентрованих розчинів приділено мало уваги. У нещодавно вийшла новим виданням монографії Н. А. Ізмайлова 8 електрохімічний підхід також на першому плані і термодинамічна сторона явищ залишається в тіні.

Кожна з них має свої переваги і недоліки. Фалькенгагена 1 а також чудові монографії А. І. Бродського 2 і В. К. Семенченко 3 до певної міри застаріли, в них в основному розглянуто розвиток електростатичних теорій розбавлених розчинів і приділено мало уваги термодинаміці цих систем. Видана в 1952 р. в російській перекладі книга Харнеда і Оуена 4 містить багато цікавого для вузького фахівця матеріалу, але написана виключно формально і мало допомагає в розумінні особливостей концентрованих розчинів. Але й тут проблеми концентрованих систем приділено мало уваги; не відповідає сучасному рівню виклад питань іонної гідратації і сольватації; неводні розчини мало порушені; майже не відображені роботи радянських авторів. Більше уваги неводним розчинам приділено в дуже цікавою і багатою свіжими думками книзі Герні у, але і тут недостатньо висвітлені термодинамічні властивості, так як термодинамічний матеріал по неводним системам накопичений головним чином у період після виходу в світ цієї праці. Можна згадати ще невелику монографію Якові-шевський 7 що має в основному електрохімічний ухил, але об'єктивно відображає успіхи соціалістичних країн у вивченні розчинів. Однак і тут концентрованих розчинів приділено мало уваги. У нещодавно вийшла новим виданням монографії Н. А. Ізмайлова 8 електрохімічний підхід також на першому плані і термодинамічна сторона явищ залишається в тіні.