А   Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 


Інша окис

Інші окису дігенілов надають при окисленні реакції, аналогічні до описаних, але ще погано досліджені.

Оскільки не відомо іншої окису, крім NiO, зайві лінії доводиться приписати нормальної окису, що має кільказасмучену структуру. Така расстройка не пов'язана з деформацією гратки, так як лінії мають нормальну ширину. Імовірніше припустити, що засмучена решітка містить деякі вакантні місця там, де в нормальній гратах повинні знаходитися іони нікелю.

Вреакцію вступають і інші окису перфторолефінов.

Відноситься, як і в інших окисів азоту, до газоподібних речовин; для твердої речовини Д //- 7 4 /скель.

Аналогічним чином переводяться в сульфати і інші окису.

Спечена магнезія може міститиневеликі кількості інших окислів (наприклад, окис заліза або оксид хрому), що додаються до спікання для того, щоб знизити температуру спікання. Вона використовується у виробництві вогнетривких цеглин.

Крім окису магнію і оксиду цинку багато інших окису металів[762]також викликають вулканізацію поліхлоропрену. Однак за винятком окису свинцю і свинцевого сурику, які застосовуються найчастіше в тих випадках, коли бажані низька абсорбція води і висока кислотостійкість, жодна з окисів металів - ні окремо, ні впоєднанні з іншими окисами - не призводить навіть наближено до отримання таких же цінних властивостей, як вул-канізаціонная система окис магнію - окис цинку. Поліхлоро-пренова суміші, що містять окис свинцю або сурик, значно більше схильні до подвулканізаціі, ніж суміші зокисом магнію і окисом цинку. У не модифікованих сіркою типах, навпаки заміна окису свинцю суриком не дає ніяких переваг; цим не досягається ні підвищення стабільності при зберіганні та обробці, ні збільшення ступеня вулканізації.

Далі, діокісь бутадієну,як і інші окису алкіленов, але в першу чергу діокісі (дігліцідний ефір), застосовується для облагороджування шкіри. Шкіру після бученія в вапняному кубі зневоднюють за допомогою спирту, сушать і обробляють розчином діокісі бутадієну в бензині.

Активність окисуміді значно підвищується при додаванні інших окисів, особливо окисів перехідних елементів - заліза, кобальту, нікелю та марганцю.

У світлі сказаного можливість отримувати а-окису пропілену та інші окису його вищих гомологів впливом перекису водню навідповідні олефіни, доведена роботами ряду дослідників[21-25], Представляє великий інтерес. Pеакціі епоксідаціі олефінів перекисом водню можуть бути спрямовані, крім а-окисів, і в бік утворення ряду інших продуктів: а - і р-гліколей низько - івисокомолекулярних до Сн, причому з високим (до 80%) виходом, а також складних ефі-рів[26, 27]та інших продуктів.

У світлі сказаного можливість отримувати а-окису пропілену та інші окису його вищих гомологів впливом перекису водню на відповідні олефіни,доведена роботами ряду дослідників[21 - 25], Представляє великий інтерес. Pеакціі епоксідаціі олефінів перекисом водню можуть бути спрямовані, крім а-окисів, і в бік утворення ряду інших продуктів: а - і р-гліколей низько - і високомолекулярних до Сн, причому звисоким (до 80%) виходом, а також складних ефі-рів[26, 27]та інших продуктів.

Окис хлору (УП), як і інші окису хлору, є дуже вибухової.

Щоб відокремити окис азоту (Ш) від інших окислів, які утворюються в наведених вище реакціях, виділяється газохолоджують приблизно до - 30; при цьому окис азоту (Ш) конденсується, утворюючи рідину темно-синього кольору. При ще більшому охолодженні (до - 102) утворюються світло-сині кристали.

Полівініловий спирт був введений в реакцію з епіхлоргідрі-ном та іншими окисамиалкіленов із застосуванням у якості каталізатора діметіланіліном. Продукти реакції, які, так само як і вихідні сполуки, являють собою білий порошок, відрізняються від полівінілового спирту значно кращою водо-растворімостио.

У такому ж сенсікремнеземистих сплав, що містить кремнезем та інші окису, є сіль. Якщо ж кремнеземисті з'єднання суть речовини, подібні металевим сплавам, то: 1) хімічний зв'язок оксидів, їх утворюють, повинна бути слабким, як у всіх з'єднаннях, утворених сходственноречовинами. Дійсно, настільки слабкі діячі, як вода і вуглекислота, здатні, хоча повільно, змінювати, руйнувати більшість складних природних кремнеземистих з'єднань, як ми бачили це вже раніше. При утворенні їх не повинно відбуватися, як при утвореннісплавів, значної зміни обсягів. І це бачимо в дійсності. Точно так само і питома вага скла залежить прямо від питомих ваг і кількостей тих оксидів, які в нього входять.

Характерно дію гопкалитом (MnO24 - CuO, часто з іншими окисами важкихметалів, наприклад СоО і AgaO), які енергійно окислюють СО на холоду, в той час як кожен з цих оксидів окремо робить значно більш слабку дію.

Ця формула правильна, якщо допустити (як і у випадку інших окисів з іонними гратками,існуючими тільки в твердому стані), що решітка складається з іонівPЬ2PЬ4 і О2 розташованих впорядковано, але що окремі групиPЬО4 не існують.

Вони недостатньо стійкі речовини і при перегонці, як зазначалося і для інших окисів 15], зазнаютьзміни, що сильно ускладнювало виділення їх у чистому вигляді. Всі вони на холоду відновлюють аміачний розчин срібла і розчин Фелінга; однак в інших реакціях сильно відрізняються від двоокису бутадієну. Наші спроби отримати похідні цих двоокису з водою,фенолом, метанолом не увінчалися успіхом: хоча двоокису вступали в реакцію з цими речовинами, але утворюються продукти були дуже нестійкі, і виділити їх нам не вдалося. При кип'ятінні двоокису 2 4-диметил-гексадіена - 2 4 з крижаної оцтової кислотою отримано невеликекількість речовини, температура кипіння і аналіз якого близько збігалися з температурою кипіння і аналізом моноацетата гліколеокісі, виділеного нами при окисленні вуглеводню гідроперекисів. Вихід моноацетата в реакції двоокису з оцтовою кислотою незначний,і велика частина двоокису повернулася без зміни.

Патент відрізняється від попереднього білі, пат, 5416/5 лише застосуванням інших окисів алкіленов.

Квартаролі[329]вказує, що активність каталізаторів може змінюватися; додавання деяких окисів прискорюєзниження активності, тоді як додавання інших окисів стабілізує каталітичну активність. Іноді збільшення активності каталізатора досягається механічною обробкою, шліфовкою, нанесенням подряпин і травленням каталізатора в місцях контакту з реагуютьгазами; іноді цього можна досягти електрохімічної обробкою, наприклад, анодним окисленням або шляхом простого занурення каталізатора в нейтральну або лужну баню, або обробкою такими газами, як хлористий водень, оксиди азоту або, нарешті, пари оцтовоїкислоти.

Добавка міді до обложених залізним і кобальтовим катализаторам дозволяє знизити температуру їх відновлення, а добавка до обложеному Fe-Cu каталізатору інших окисів і деяких лугів або солей лужних металів дає можливість отримувати активнікаталізатори, що відновлюються сумішшю СО і Н2 при температурах близько 250 С.

Просторові інкремент. Як зазначено в табл. 8 внаслідок щільно упакованої решітки окис алюмінію, окис титану і двоокис марганцю мають величину просторового інкремента нижчесереднього інших окисів тієї ж групи. Окису торію, урану, ітрію, лантану, перекис свинцю і п'ятиокис йоду складають також виключення у відповідних групах оксидів еквівалентної просторової протяжності; аналогічне виключення становлять силікатилугів і лужних земель завдяки великій просторовій протяжності позитивного елементу.

Оскільки каталізатор, який складається з окису цинку і перманганату срібла, проявив чудові якості, він був досліджений автором і його співробітниками[67]більшеретельно, ніж комбінації інших окислів металів. Подібно до того, як це мало місце у випадку змішаних окісних каталізаторів та каталізаторів, нанесених на носії, у разі препарату, що містить окис цинку, виявляється чітко виражена залежність міжактивністю і молярним складом. Збільшення активності зерен спостерігається також при підвищенні тиску при формуванні і при збільшенні тривалості дозрівання.

В патентах фірми Доу кемікл[4, 5]вказується, що комплекс з хлорного заліза і окису пропіленуможе бути ефективним каталізатором для отримання твердих полімерів не тільки з окису пропілену, але також і з інших окисів нижчих олефінів, які містять не більше 4 атомів вуглецю в молекулі, наприклад з окису етилену, епіхлор-гідріна і окису ізобутілену. Однак, якзазначалося вище, серед перелічуваних в патентах типових окисів, здатних утворювати гомополімери, відсутні 2 3-епоксиди, хоча загальна характеристика застосовних окисів, мабуть, повинна б включати їх, і крім того, вони зазначені у переліку здатних докополімеризації окисів.

В патентах фірми Доу кемікл[4, 5]вказується, що комплекс з хлорного заліза і окису пропілену може бути ефективним каталізатором для отримання твердих полімерів не тільки з окису пропілену, але також і з інших окисів нижчих олефінів,містять не більше 4 атомів вуглецю в молекулі, наприклад з окису етилену, епіхлор-гідріна і окису ізобутілену. Нещодавно з'явилося повідомлення[10], Що комплекс, приготований з окису і галіда з молярним співвідношенням 2: 1 не викликає полімеризації промислової окисубутилену, що складається з суміші 1 2 -, цис-2 третіх торакс-2 3-ізомерів, що знаходиться в протиріччі з патентом. Однак, як зазначалося вище, серед перелічуваних в патентах типових окисів, здатних утворювати гомополімери, відсутні 2 3-епоксиди, хоча загальна характеристиказастосовних окисів, мабуть, повинна б включати їх, і крім того, вони зазначені у переліку здатних до кополімеризації окисів.

Таким чином, можна зробити висновок, що реакція дегидрохлорирования хлоргидрин в неводних середовищах вивчена дуже мало, відомості восновному носять патентний характер, промислові процеси з використанням неводних середовищ для отримання ЕПХГ та інших окисів відсутні. Вивчення даної реакції з метою її промислового здійснення представляє значний інтерес, так як відкриває перспективустворення безстічного процесу.

У роботі[156]зазначено, що величина D0 (InO) 25 ккал /моль, визначена методом Бердж - Шпонер[131], Занадто низька в порівнянні з D0 (InS) 685 ккал /моль[195]і з енергією дисоціації інших окисів цієї групи.

З цих окисів СгОз іМООЗ дають полімери, але зі значно меншим виходом; у присутності В2О3P2О5 MgO, ThO2 і суміші окису кремнію та окису алюмінію утворюються сліди м'яких клейких полімерів низького молекулярного ваги; у присутності інших окисів полімери взагалі не утворюються.

Інша окисалюмінію при цій же температурі і низькій об'ємній швидкості рідини дала суміш пентенов, що містять 304% пентенов з розгалуженим ланцюгом. Застосування в якості каталізаторів окису алюмінію, обробленої кислотою, при 360 дало 30% продуктів крекінгу, зазначено освітудо 28% полімерів. При обговоренні результатів автори пишуть: Автори вважають, що механізм ізомеризації w - олефінів при контакті з каталізаторами аналогічний такому алкілі-ровапія, ізомеризації і подібних їм реакцій - і що необхідні для цього іони Карбонія легкоутворюються при умовах, що існують на поверхні різних зразків застосовувалася окису алюмінію. В умовах, що переважали на поверхні нейтральною або обробленої кислотою окису алюмінію, іони Карбонія утворюються шляхом приєднання протона по подвійному зв'язкуолефина (див. гл.

З таблиці неважко бачити значне розходження у величинах lg Ka і lg К для деяких органічних окисів. Порівняно з іншими окисами дивно малий lg Ka для фосфін - і сульфоксидів. Причиною цього, імовірно, є особливості зв'язків S - О іP- О.

На схемі 30 приведені реакції розщеплення окисів, що протікають у відповідності з наступним правилом: а-окисне кільце розривається при С. Cs; як і в інших окису, в атома вуглецю, зв'язок С - О якого рветься, відбувається Вальденом-ське звернення. Таке ж зверненнявідбувається при замиканні окис-ного кільця. Місце розриву окясного кільця встановлено на підставі даних, отриманих при розщепленні за допомогою хлористого водню в хлороформі 4644еБ або за допомогою солянокислого пірідіна467; - окис (II) перетворюється при цьому в хлордіол (I),дає моноацетат, легко дегідратіруемий до ацетоксіхлор - Д4 - холеста 488 р-окис (III) дає хлордіол (IV), що утворить діацетат.

Фуроксани з окисів нітрилів. Вважають, що в багатьох реакціях ті чи інші окису нітрилів утворюються в якості проміжних продуктів.

Характер функції поняття щодо того, що характером функції слід приписувати не зовсім абсолютне, а відносне значення. Якщо відома окис з лужними властивостями здається зовсім відмінної від іншої окису з кислими властивостями, то ця різкарізниця зникає, якщо ми візьмемо цілий ряд проміжних членів. Таким чином, в рядах можна поставити на одному кінці лужні оксиди, а па іншому - оксиди Knc.

Фріделя-Крафтса (безводний хлористий алюміній) з вуглеводнями ряду парафінів, циклопарафинов і бензолуі дають при цьому первинні спирти. Для цієї реакції, крім окису етилену, можна брати також і інші окису, наприклад 1 2 - і 1 3-пропіленоксіди, ізобутіленоксіди і тріметіленоксід. Що стосується вуглеводнів, то тут можна брати в реакцію пентан, гексан, гептан, додекав,октадекан, ціклогекеан, гексагідротолуол, бензол та інші ароматичні вуглеводні; як конденсується засобів можна застосовувати, крім хлористого алюмінію, також фтористий бор і безводну хлорне залізо.

Так, наприклад, нітрат нікелю або кобальтуперетворюють на дрібнодисперсні NiO або СоО, які потім відновлюють воднем до металу. Аналогічно з нітратів можна одержувати CuO, Fe2O3 MnO, ZnO та інші окису.

Вони легко утворюються при нагріванні злементов на повітрі і являють собою тверді речовини білого (As2O3і Sb2O3) або жовтуватого (В12О3) кольору. Миш'яковистий ангідрид (АзгОз) досить добре розчинний у воді, тоді як обидві інші окису майже нерозчинні.

Схема виробництва поліетилену при низькому тиску з окисними каталізаторами. Pаствор етилену, нагрітий до 150 забсорберів направляється в реактор, де приходить в контакт з окисним каталізатором - окисом хрому або окисом молібдену на алюмосиликатном носії. В основному використовується Шестивалентна окис хрому, але, мабуть, можуть застосовуватися й інші окису.

Вони легкоутворюються при нагріванні елементів на повітрі і являють собою тверді речовини білого (As2O3 і Sb2O3) або жовтого (Bi2O3) кольору. Миш'яковистий ангідрид (As2O3) досить добре розчинний у воді, тоді як обидві інші окису майже нерозчинні.

У момент видалення останніхслідів води при прожарюванні гідроксиду хрому спостерігається різке підвищення температури, що доходить до червоного розжарювання. Це явище, яке спостерігав ще Берцеліус (воно має місце і при отриманні інших окисів: Sc2O3 ТЮ2 ZrO2 Nb2O5 Ta2O5 і Fe2O3), пояснюється, як і у випадкукристалізації переохолодженої рідини, раптової кристалізацією.

Мабуть, найбільш широко вивченими окисами є окису азоту. Необхідну для дослідження окис азоту важко виділити в чистому вигляді без домішки води та інших окисів азоту.

Pихлота і пористість усуваються газової або електричної заваркою, металізацією розпиленням, просоченням, підчеканкою. Пористі виливки, що дають при гідравлічному випробуванні текти, можуть бути виправлені шляхом просочення дефектного місця водної або іншої окисом металу або смолистим матеріалом, спеціально вводиться в раковини. Водна окис виходить за рахунок штучної корозії при наповненні дефектного місця водою. При незначному потінні таке просочення протягом декількох годин дає цілком задовільні результати.

Вони можуть бути морського або прісноводного походження. До складу їх завжди входить водна аморфна окис кремнію, а також в невеликих кількостях окис алюмінію, окис заліза і сліди інших окисів. Частинки кизельгура вельми різноманітні за формою, яка певною мірою характеризує джерело, з якого здобутий кізельгур. Кізельгур озерного походження іноді містять досить значну кількість карбонатних речовин, які зазвичай видаляються при прожарюванні. У промисловому виробництві кізельгур вихідне сировину подрібнюють і потім за допомогою просіювання поділяють на фракції з різними розмірами часток.

Найбільш відповідними каталізаторами для приготування твердої поліокісі пропілену високого молекулярного ваги, як це випливає з різних патентів фірми Доу кемікл[5,8], Є: основний ацетат окисного заліза, гексагідрат хлорного заліза і гідроокис тривалентного заліза. Гідрати тривалентного заліза, так само як і комплекс з окису пропілену та хлорного заліза, є каталізаторами кополімеризації окису пропілену з іншими окисами олефінів, включаючи окис етилену, епихлоргидрина, окис стиролу, окис ізобуті-лена і 1 2 - і 2 3-епоксібутани.

Найбільш відповідними каталізаторами для приготування твердої поліокісі пропілену високого молекулярного ваги, як це випливає з різних патентів фірми Доу кемікл[5,8], Є: основний ацетат окисного заліза, гексагідрат хлорного заліза і гідроокис тривалентного заліза. Гідрати тривалентного заліза, так само як і комплекс з окису пропілену та хлорного заліза, є каталізаторами сополймерізаціі окису пропілену з іншими окисами олефінів, включаючи окис етилену, епихлоргидрина, окис стиролу, окис ізобуті-лена і 1 2 - і 2 3-епоксібутани.