А   Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 


Реалізація - сукупний суспільний продукт

Pеалізація сукупного суспільного продукту в умовах простого і розширеного відтворення розрізняється. Умови реалізації сукупного суспільного продукту (абстрактно-теоретичні) відкритіК. Вони носять загальний економічний характер і розкриваються за допомогою схематичних цифрових прикладів.

Pеалізація сукупного суспільного продукту залишається найважливішим моментом і в капіталістичному розширеному відтворенні. I (з v т) I з II з на величинунакапливаемого в I і в II підрозділах с, а весь національний дохід на ту ж величину повинен бути більше продукції II підрозділу I (v ш) 11 (v т) II (з v т), так як частина національного доходу накопичується, а не споживається . Дотримання цих пропорцій необхідно длянормального процесу розширеного відтворення, однак при капіталізмі вони постійно порушуються. Постійне підтримання пропорційності суспільного відтворення можливе лише при планомірному розвитку всього господарства, ко - ГОрое здійснюється тільки присоціалізмі.

Проблема реалізації сукупного суспільного продукту як за вартістю, так і за натуральною формою є центральною проблемою відтворення суспільного капіталу.

Аналіз реалізації сукупного суспільного продукту СОП припускаєза Марксом прийняття деяких абстракцій для спрощення аналізу проблеми.

Таким чином, реалізація всього сукупного суспільного продукту, в тому числі і прибавочного, цілком можлива навіть в умовах чистого капіталізму.

Звідси випливають основні умовиреалізації сукупного суспільного продукту при простому відтворенні.

Маркс показав, що для реалізації сукупного суспільного продукту при простому відтворенні необхідні певні умови, певні пропорції між I і II підрозділами.

Отже, підіб'ємо підсумок, визначимо три умови реалізації сукупного суспільного продукту при простому макроекономічному відтворенні.

Відповідність між пропозицією і попитом створює необхідні передумови для реалізації сукупного суспільногопродукту, а також сприяє пристосуванню виробництва до неухильно розвиваються потребам суспільства.

В капіталістичних країнах з різносторонньо розвиненою економікою провідна роль у реалізації сукупного суспільного продукту належить внутрішньоїторгівлі, або товарному обігу на своєму національному ринку. Дві стадії кругообігу торгового капіталу - купівля товарів у виробників (Д - Т) і продаж їх споживачам (Т - Д) не однакові за своїм економічним змістом, завданням і умовам здійснення. Церобить необхідною спеціалізацію різних частин торгового капіталу на виконанні тих чи інших операцій і на відомій стадії відокремлення двох основних форм капіталістичної торгівлі - оптової і роздрібної.

В капіталістичних країнах з різносторонньорозвиненою економікою провідна роль у реалізації сукупного суспільного продукту належить внутрішню торгівлю, або товарному обігу на своєму національному ринку. Дві стадії кругообігу торгового капіталу - купівля товарів у виробників (Д - 7) і продаж їхспоживачам (Т - Д) не однакові за своїм економічним змістом, завданням і умовам здійснення. Це робить необхідною спеціалізацію різних частин торгового капіталу на виконанні тих чи інших операцій і на відомій стадії відокремлення двох основних формкапіталістичної торгівлі - оптової і роздрібної.

В капіталістичних країнах з різносторонньо розвиненою економікою провідна роль у реалізації сукупного суспільного продукту належить внутрішню торгівлю, або товарному обігу на своєму національному ринку.Дві стадії кругообігу торгового капіталу - купівля товарів у виробників (Д - Т) і продаж їх споживачам (7 - Д) не однакові за своїм економічним змістом, завданням і умовам здійснення. Це робить необхідною спеціалізацію різних частин торговогокапіталу на виконанні тих чи інших операцій і на відомій стадії відокремлення двох основних форм капіталістичної торгівлі - оптової і роздрібної.

У наведених равенствах виражена пропорційність між I і II підрозділами відтворення, без якоїреалізація сукупного суспільного продукту стає неможливою. Якщо ця пропорційність порушується, то порушується і нормальний хід відтворення.

Отже, взаємозв'язок між основними структурними елементами, відбиваними кругової моделлюринкової економіки, визначається пропорціями реалізації сукупного суспільного продукту при макроекономічному розширеному відтворенні, головна з яких I vm II с. Вона показує, що розвиток засобів виробництва для створення засобів виробництва повиннездійснюватися для розширення засобів виробництва з виготовлення споживчих товарів для домашніх господарств. В іншому випадку нормального розширеного відтворення економіка мати не буде, що й сталося, до речі, в економіці колишнього СССP, Де результатирозвитку важкої промисловості мало позначалися на розширенні виробництва якісних споживчих товарів для населення.

Маркса від зовнішньоекономічних зв'язків при розгляді відтворення суспільного капіталу диктувалося тим, що вони не маютьжодного відношення до питання про реалізацію сукупного суспільного продукту, в тому числі і до головної теоретичної проблеми - обміну між двома підрозділами суспільного виробництва. Зовнішній ринок лише заміщає вироби місцевого виробництва зарубіжнимитоварами. Разом з тим зарубіжний ринок не байдужий для накопичення капіталу. Його значимість визначається властивим капіталізму прагненням до безмежного розширення випуску продукції, випливає з сутності капіталу як самозростаючої вартості.

?еалізація сукупного суспільного продукту при простому відтворенні.

Щоб процес відтворення йшов безперервно, сукупний суспільний продукт повинен бути реалізований. Проблема реалізації сукупного суспільного продукту як за вартістю, так і занатурально-речовій формі є однією з важливих проблем відтворення суспільного капіталу.

Pеалізація сукупного суспільного продукту в умовах простого і розширеного відтворення розрізняється. Умови реалізації сукупного суспільногопродукту (абстрактно-теоретичні) відкриті К. Вони носять загальний економічний характер і розкриваються за допомогою схематичних цифрових прикладів.

Марксу показати, за яких умов відбувається реалізація сукупного суспільного продукту і відшкодування всіх йогоскладових частин за вартістю і в натуральній формі, без чого процес відтворення суспільного капіталу був би неможливий. Проблема суспільного відтворення, таким чином, була поставлена ??на наукову основу. Марксом всього суспільного продукту за вартістюі по натуральній формі має більше теоретичного сенсу, ніж всі словопренія буржуазної політичної економії по проблемі реалізації.

Наприклад, при поясненні питання про умови реалізації сукупного суспільного продукту виявилося доцільним на одномуекрані (діапроектор ЛЕТІ) відтворити і пояснити вихідні умови; на другому екрані (кадропроектор Протон) показати розподіл продукції першого і другого роду; нарешті, на третьому екрані (проектор кодоскоп) у вигляді підсумку продемонструвати основні умовиреалізації. У цьому випадку перед студентами виникає наочна і ясна картина реалізації сукупного продукту у всій її глибині і логічного взаємозв'язку.

Щоб забезпечити безперервність відтворення сукупного суспільного продукту, необхіднореалізувати товарні фонди товариства кінцевому споживачеві. Рух грошових коштів від виробничих організацій до торговельних - з точки зору реалізації сукупного суспільного продукту - означає лише надходження товарних фондів зі сфери виробництва в сферутоварного обігу. Оскільки реалізація товарної продукції товариства відбувається пізніше, то затримка продукції тут веде до уповільнення кругообігу грошових фондів і може викликати перерву в процесі відтворення суспільного продукту.

По-третє, прирозгляді макроекономічного відтворення поки в філогенезі економіки не слід приймати в розрахунок зовнішню торгівлю, оскільки при нормальному її веденні в кожній державі експорт одних товарів має тенденцію компенсуватися таким же імпортом іншихтоварів. У цьому випадку сальдо балансу зовнішньої торгівлі (чистий експорт) буде дорівнює нулю, і вона не матиме ніякого впливу на реалізацію сукупного суспільного продукту всередині країни.

Багато економісти стверджували, що розширене відтворення суспільногокапіталу має вузькі межі через неможливість реалізувати додатковий продукт і його вартість без доходів дозвільних класів (Мальтус) або ж без вивезення його за кордон, тобто без зовнішніх ринків. Проте Маркс у Капіталі довів, що відтворення суспільногокапіталу відбувається на власній основі і зовсім не пов'язано з наявністю якихось зовнішніх умов. Самі пропорції такого відтворення формуються ринковими відносинами, об'єктивними умовами реалізації сукупного суспільного продукту.

Продукція II підрозділу у відповідності зі своєю натуральною формою може служити тільки для особистого споживання робітників і капіталістів. Таким чином, продукція I підрозділу йде на відшкодування постійного капіталу, витраченого як в I, так і в II підрозділах, а продукт II підрозділу набувається робітниками і капіталістами обох підрозділів на суму (у т) - суму національного доходу. Між обома підрозділами відбувається обмін: засоби виробництва з I підрозділи надходять у II підрозділ в обмін на предмети споживання, придбані в II підрозділі робітниками і капіталістами I підрозділу. Умовою реалізації сукупного суспільного продукту є: I (v га) II с. Засобів виробництва повинно бути вироблено стільки, скільки потрібно для відшкодування їх в обох підрозділах: I (з vm) 1 з II с. Предметів споживання необхідно виробити стільки, скільки можуть придбати робітники і капіталісти в обох підрозділах: II (з vm) I (v т) II (v т), Дотримання цих умов забезпечує пропорційний розвиток всього суспільного виробництва і повну реалізацію всього виробленого продукту при незмінних масштабах суспільного виробництва. У результаті відбувається накопичення капіталу. Частина нагромаджується додаткової вартості йде на покупку додаткових засобів виробництва, а інша частина - на купівлю додаткової робочої сили.

Споживання насамперед завершує акт виробництва, закінчуючи продукт як продукт, поглинаючи його, знищуючи його Нормальний процес відтворення передбачає якісне і кількісне відповідність виробленого продукту потребам суспільства. Але при капіталізмі відсутня свідоме регулювання пропорцій суспільного виробництва. Всі виробники-капіталісти орієнтуються на ринок. При такому положенні найбільш складною проблемою стає реалізація виробленого продукту. З'ясування умов реалізації сукупного суспільного продукту передбачає знання його структури за вартістю і за натурально-речовій формі. За натурально-речовій формі він розпадається на засоби виробництва і предмети споживання. Відповідно все суспільне виробництво поділяється на два підрозділи: I - виробництво засобів виробництва і II - виробництво предметів споживання. Продукція цих підрозділів у сумі та складає річний суспільний продукт.